Поради батькам

Терапія читанням.

 Що важливо знати батькам про читання з  дітьми?

Для гармонійного розвитку дитини ми створюємо “збагачене середовище” – безпечний простір, який стимулюватиме цікавість і активність усіх каналів сприйняття. Для кожного віку ми пропонуємо нові стимули.

Один з етапів дорослішання – зкнижковим світом. У всіх дітей є свої вік, стан, “точка входу” й книжка, які стануть “дверима” в цей світ.

У розмовах із батьками я запитую: “А ви пам’ятаєте свою улюблену книжку?”. Вона може багато про нас розповісти.

 

ЯК МОТИВУВАТИ ДИТИНУ ДО ЧИТАННЯ

Усе починається з того, що дитина бачить книжки на довколишніх полицях і столах. Книжка стає елементом дитячої реальності, якщо вона є в реальності сім’ї. Коли батьки підлітків запитують, як мотивувати дитину до читання, я й собі питаю: “Чи бачать діти, як ви читаєте книжки?”. Дитині будь-якого віку важливо бачити, як читають батьки, – причому саме паперові книжки. Якщо в мами чи тата в руках планшет або електронна книга, дитина вважає, буцімто вони не читають, а граються.

У кожного віку є свої завдання, провідні теми, страхи, тригери й кольори, які можуть спричиняти напругу чи страх, і своя техніка безпеки. Тому важливо бути уважними до вікових маркерів та обирати книжки й теми, які відповідають психотипу дитини. Те, що витримає восьмирічка, для шестирічки може бути травматичним. У цьому посібнику конкретними маркерами позначені книжки, які не просто бажано, а важливо читати разом із дорослими. Дорослі можуть спостерігати за реакцією дитини, знижувати темп, зупинятись, аби щось спитати чи самим відповісти, торкнутися, обійняти дитину, якщо їй важлива підтримка.

Сучасні діти живуть у цифрову епоху. Їм часто бракує живих контактів, вони бувають самотні, дуже чутливі, але при цьому не до кінця усвідомлюють свої емоції. Читання разом із батьками стає для них не тільки розвитком навички, а й психотерапією, тренінгом з емпатії, коли твориться спільний емоційний та ціннісний простір, а герої книжок перетворюються на безпечних провідників у стабільний світ.

Часто батьки розповідають, що бояться читати дітям книжки з негативними героями й складними ситуаціями. Наше завдання – не вилучити труднощі з життя дитини, а допомагати давати їм раду в безпечних умовах і з нашою підтримкою. Коли з книжок забирати всі складні ситуації та емоції, створивши ідеальні умови, рівень підсвідомої тривоги й агресії у дитини зростає.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЧИТАННЯ

1. Перше сприйняття дитини – зорово-моторне. Перші її книжки – книжки-картинки. Ми допомагаємо формувати зоровий образ, створюємо зв’язок: картинка – слово – поняття – звучання.

2. Важливо створювати в дитини моторну навичку спілкування з книжками (причому це стосується й дорослих, яким теж треба повертати собі контакт із різними каналами сприйняття).

Дитині важливо не лише читати, а й шелестіти сторінками, перегортати їх, торкатися паперу, нюхати книжку, що поволі стає “своїм” предметом.

3. Позначки й малюнки в книжках – спосіб їх привласнити. Якщо дитина закреслює, замальовує ілюстрації – можливо, так вона справляється з напругою або намагається “не бачити”, захиститися, побороти емоцію, з якою пов’язані ілюстрація чи герой.

4. Читаючи на різні голоси, ми розвиваємо аудіальне сприйняття, слухову пам’ять, розширюємо “рольові” можливості. Так простір читання стає простором творчої співпраці.

5. “Ритуали читання” можуть стати “реліквією”, спогадом, котрий діти принесуть у доросле життя. Якщо ми створимо такий ритуал до підліткового віку, він допоможе зберегти зв’язок, близькість із дитиною в складний час сепарації.

6. У всіх дітей у різному віці – свій спосіб сприйняття інформації. Кожна “модальність” дозріває в індивідуальний час.

Дитина, орієнтована на рух, на контакт із тілом, може спочатку вибирати книжки, з якими можна щось робити, й відкриватиме книжковий світ через тілесні відчуття.

Дитина-аудіал може любити, щоб їй читали, й сама обирає голоси “дикторів”. Під час читання вона може займатися чимось іншим, а не дивитися в книжку. Батьки перепитуватимуть, чи вона слухає, але дитина наполягатиме, що все чує.

Дитина, орієнтована на візуальне сприйняття інформації, може любити “книжкові картинки”, книжки, в яких акцент на ілюстраціях, або ті, де можна самому малювати.

Читаючи, добре було би задіювати всі канали сприйняття.

7. Вибираючи книжки для дітей, я уважна до формату. Квадратні книжки, як правило, “стабілізують”, урівноважують, прямокутні – розвивають, вони – як прямокутні “двері”.

Стилістика ілюстрацій, самі ілюстрації, кольорова гама, місце об’єктів на сторінці – усе це може бути темою для спостереження й роздумів із дитиною. Не забуваймо, що в сучасних дітей усе ж переважає візуальний канал сприйняття.

8. Римовані тексти – дуже важлива частина життя дитини. Усі наші внутрішні процеси пов’язані з ритмізацією. Ритм і рима впливають навіть на рухову активність і відчуття безпеки. Вірші, забавлянки, пісні, які легко сприймати й відтворювати, необхідні для дітей молодшого віку. Вони, як і музика, створюють емоційний фон та вбудовують дітей у свої ритми.

9. Для тих, кому складно зосередитися, важливо вибирати невеликі книжки, які можна прочитати за один підхід: дитині важливо дати відчуття результату, перемоги – “я впорався!”. У товстих книжок за один підхід можна читати по розділу.

10. Щоби простір читання став простором близькості й радості, важливо сидіти в зручній позі 🙂 Мені іноді доводиться нагадувати батькам: коли читаєте, не обов’язково сидіти, як за партою. Вибирати різні зручні пози й місця – значно краще й корисніше. Для створення “простору близькості” можна влаштовувати “особливі” місця для читання: на підлозі, у будиночку з подушок.

11. Натрапивши під час читання на незнайоме чи складне слово, важливо зупинитися й уточнити, чи знає дитина, що воно значить. Якщо лишити його без уваги, дитина може вийти з контакту. Це можна помітити за перемиканням уваги чи зміною пози.

12. У кожного свій темп і свої можливості концентрації уваги. Коли втомлюєшся, важливо спинитись. Якщо читання буде пов’язане з м’язовою або емоційною напругою, дитина його уникатиме.

13. Спершу дитина припускатиметься помилок. Обов’язково спитайте, як їй зручніше – виправляти відразу чи наприкінці. Пам’ятайте, що для мотивації необхідно, аби заохочень було втричі більше, ніж критики.

14. Важливо пам’ятати, що дитина до восьми років рідко розуміє іронію. Те, що для нас смішно, для неї може бути незрозумілим. Утім, у кожному віці є свої теми жартів, зрозумілих для дорослих. Як правило, менші діти сміються з дій (пукання, падіння тощо).

Ми прагнемо повторення дій, із якими пов’язано відчуття радості, близькості, безпеки. Нехай у простір читання всім захочеться повертатися!

Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня

Титульне фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Як батькам порозумітися з підлітком: поради психолога

         Батьки не завжди можуть порозумітися зі своєю дитиною, проте особливим випробуванням для всієї сім'ї є її перехідний період. Адже в підлітковому віці батьки вже не є авторитетом для свого чада, тож просто насварити дитину за якісь вчинки не вийде, бо вона аналізує ваші дії та слова.

 

Готуємо дитину до школи: практичні завдання

        Сайт «Розвиток дитини» пропонує батькам та вихователям дитсадків двадцять три практичних завдання, що допоможуть у цікавій ігровій формі підготувати дитину до роботи у класі під час шкільних уроків.

        Виконання таких завдань сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до занять письмом, читанням, математикою, вихованню впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою подальшого всебічного розвитку дитини та адаптації майбутнього першокласника до нових умов.

Десять золотих правил для батьків

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ:

1. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не

    згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим

    не впорались – провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює,

    витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

5. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно,

    не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.

6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її

    стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.

7. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не

    влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно. 

8. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час

    для виконання завдань з 15 до 17 години.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба

    відпочивати 10-15 хв.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати

      самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи

      слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай,

      як пояснював учитель», допоможіть дитині.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш

      добре вчитися, то…»

12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час

      найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли

      щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем. Не зайвим буде

     почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

15.Знайте, що діти люблять казки,особливо перед сном,або пісню, лагідні  слова. Не лінуйтеся зробити це для них.

 Що повинен знати школяр, ідучи до школи:

1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.
2. Місце праці батьків, їх посади.
3. Шлях від школи додому і назад.
4. Знати й виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе

    на вулиці в школі.
5. Відкривати й закривати двері квартири.
6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

Домашнє завдання батькам

1. Розкажіть дитині про свій родовід ( прадіди, прабабусі, родичі);

2. Намалюйте разом родовідне дерево, розмістіть на ньому фотографії.

3. Відвідайте з сином чи донькою могили ваших предків, родичів, родичів, розкажіть їм про них, впорядкуйте могили, посадіть квіти.

4. Доберіть разом з дитиною до кожного моменту образний віршик, прислів’я, приказку, використовуючи їх під час вмивання, прибирання, приготування їжі

5. Спостерігайте, як читає дитина, чи переказує зміст прочитаного, скільки разів, чи швидко запам’ятовує, забуває вивчене, які предмети даються їй легко, які важко, які потребують допомоги?

6. З’ясуйте в співбесіді з дитиною, які предмети їй подобаються, які дуже цікаві для неї. Порадьтеся з вчителем, як можна викликати інтерес до навчання.

7. Виявіть природні здібності дитини, її нахили, інтереси, хобі. Разом складіть програму розвитку і вдосконалення тих задатків, стежте за дотриманням плану, цікавтеся ним щоденно, підтримуйте.

8. Спробуйте визначити тип темпераменту дитини, враховуйте особливості її поведінки в спілкуванні з нею. (Ви маєте знати, коли, що і де можна сказати дитині, не завдаючи їй психологічної та моральної школди). Тоді можете розрахувати та взаєморозуміння і хороші стосунки.

9. Передплатіть для дитини дитячу газету чи журнал, регулярно просіть переказати прочитане, обговорюйте, аналізуйте вчинки, поведінку, слова людей, друзів, товаришів, сусідів, знайомих, ведучих телепередач, акторів.

10. Розподіліть між членами сім’ї постійні домашні обов’язки й завдання, обговорюйте їх виконання, фінансовий стан сім’ї, доходи і витрати.

11. Вивчіть і визначте свій тип авторитету для дітей (за Макаренком), його позитивні й негативні сторони, активізуйте самоконтроль.

12. Придивіться, як ваша дитина спілкується з дорослими, ровесниками, чи завжди ви праві?

13. Чи добре знаєте ви друзів вашої дитини, їхні родини? Як діти проводять дозвілля? Чи відпочиваєте ви на природі?

14. Чи знаєте ви мрії і плани вашої дитини на майбутнє? Чи схвалюєте її вибір професії, її думки про сім’ю, родину, сімейні свята, відпочинок?

15. Чи можете ви назвати себе помічником, наставником, вихователем дитини?

Психологічна готовність до навчання у школі

не полягає в умінні читати й писати

       Дітям до школи читання і письмо у кращому разі не шкодять, цифри і літери сприймаються ними як чергова частинка навколишнього світу, і діти швидко втрачають до них інтерес. Надмірний обсяг інформації не розвиває взагалі нічого.

      А для чого ж школа, як не для того, щоб навчити малюка читати, писати, рахувати? Що він робитиме у першому класі? Нудьгуватиме? Розважатиметься?

       Заняття в різних гуртках із підготовки дитини до школи, звісно, розширюють кругозір і загальну обізнаність, але тільки «сильних», здібних дітей. «Слабким» таке навчання до школи найчастіше шкодить, оскільки створює додаткове навантаження на нервову систему, яку діти цього віку витримувати не можуть. Крім того, якщо в дитини до 7 років сформувати неправильні навички читання або письма, її потім неймовірно важко буде перевчити!

      Головний пріоритет у питанні освіти дитини на етапі підготовки до школи, як і всього періоду дошкільного дитинства, має належати загальному розвитку дитини. Саме це забезпечує подальшу успішність навчання дитини у школі й означає, що педагоги дошкільних освітніх установ і батьки, діти яких ідуть у школу, повинні піклуватися про те, щоб у першокласників були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для здійснення принципово нової для них навчальної діяльності.

       Серед головних складових поняття «готовність до школи» - розвиток допитливості й пізнавальної активності, вміння самостійно думати і вирішувати прості розумові завдання.

      Головне в дошкільному навчанні – розвиток потенційної здатності дізнаватися нове, тому на етапі дошкільного дитинства знання, вміння і навички розглядаються не як самоціль, а як засіб розумового розвитку. Їхній обсяг не повинен перевищувати вікових можливостей дітей і дублювати шкільні навчальні програми.

Найважливіші показники рівня підготовки дитини до школи:

1. Добре розвинене мовлення;

2. Сприйняття;

3. Пам'ять;

4. Уява;

5. Наочно – образне мислення, 

6. Вміння:

    - Елементарно міркувати;

    - Порівнювати предмети, знаходити відмінність і схожість;

    - Виокремлювати ціле і його частини;

    - Групувати предмети за певними ознаками;

    - Робити прості висновки й узагальнення тощо.

   - Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з оточуючими,

     вмів підкорятися вимогам однолітків і дорослого, розуміти, що не

     все залежить від нього.

   - Важливо також, щоб дитина вміла керувати своїм тілом, добре рухалася

     й орієнтувалася у просторі, щоб у неї була розвинена дрібна моторика

     рук, а також скоординовані рухи очей і рук.

                                       Правила для батьків

1. Не навчайте того, з чим ви самі необізнані. Для правильного виховання дитини треба знати її вікові та індивідуальні особливості.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтесь до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація вашої невпевненості у собі.

6. Будьте послідовним у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8. Виключіть із своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав!» Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь»

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями.Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКIВ 

"ВАША ДИТИНА В ДЗЕРКАЛI ЧИТАННЯ" 

        Шановнi батьки, цей тест призначений для тих, чиї дiти вчаться в 5-8-х класах. Якщо Ви хочете дiзнатися, що значить для Вашої дитини читання, яку роль вiдiграє воно в її життi, спробуйте вибрати по 1-му варiанту з вiдповiдей на кожне запитання. Ви не тiльки визначите ступiнь пiдготовленостi вашої дитини, а й зможете оцiнити свої здiбностi як керiвника читання. 

ЗАПИТАННЯ:

1. Чи часто Ви читали вголос Вашiй дитинi, коли вона ще не вмiла робити цього сама?
   a. практично кожного дня (5).
   b. часто (4)
  c. рiдко, придiляли мало часу цьому заняттю (3).   d. рiдко, тiльки якщо попросить (2).
   e. нiколи цим не займалися (1).
2. Згадайте, чи легко вашiй дитинi далося навчання читанню?
   a. так, це сталося дуже швидко i без сторонньої допомоги (5).
   b. їй знадобилося для цього небагато часу (4).
   c. ми довго займалися з нею (3).
   d. наша допомога не мала успiху, дитина навчилася читати лише у школi (2).   e. нi, вона i зараз читає абияк (1).
3. Спробуйте визначити iнтерес Вашої дитини до читання за такими критерiями:
   a. це стало її улюбленим заняттям (4).
   b. вона читає багато, але тiльки програмнi твори (2).
   c. читання її мало цiкавить, вона рiдко читає (1).
   d. досить часто доводиться примушувати її взяти в руки книжку (0).
 4. Спостерiгаючи за дитиною, яка читає, у Вас складається враження, що:
   a. їй важко вдається вникнути у твiр (1).
   b. вона читає досить повiльно, не вникає у смисл того, про що читає (2).
   c. вона повнiстю занурена в читання, часто не помiчає того, що вiдбувається навкруги (3).
5. Коли Ви просите дитину переказати прочитане, вона:
   a. не може цього зробити (0).
   b. часто плутається, забуваючи основнi деталi (1).
   c. розповiдає прочитане дуже близько до тексту (3).
   d. додає до прочитаного вiд себе, вигадує новi деталi, фантазує (4).
6. Якщо Ваша дитина зайнята читанням цiкавої книги, а по телевiзору почалися мультфiльми, яка реакцiя дитини:
   a. вона одразу кидає книгу i сiдає до телевiзора (0).
   b. вона може читати, час вiд часу поглядаючи на екран (1).
   c. телевiзор не може перешкодити її читанню; це для неї лише 5-хвилинний вiдпочинок, а потiм вона знову сiдає читати (3)
7. Якщо у Вашої дитини є своя книжкова полиця, спробуйте за нею визначити коло її читання:
   a. читає все пiдряд (0).
   b. обожнює детективи i пригоди (1).
   c. вона так навантажена навчанням, що читає лише програмнi твори (2).
8. На Ваш погляд, на читання Вашої дитини переважно впливає:
   a. школа (2).
   d. як правило, вона сама правильно обирає, що читати (5).
   e. щось iнше (4).
   b. телебачення, кiно (1).
   c. Ви - батьки (3).
9. Як вона ставиться до творiв, якi вивчає у школi:
   a. любить їх читати (3).
   b. важко сприймає (2).
   c. зовсiм не читає (1).
каталогом (4).
   b. у себе вдома - у нас велика бiблiотека (3).
   c. просить почитати у друзiв (2).
   d. менi важко вiдповiсти (1).
11. Як Ви самi оцiнюєте свої здiбностi у керiвництвi читанням Вашої дитини:
   a. вiдмiнно, читання дитини для мене - один iз головних методiв її виховання; я придiляю цьому багато уваги (5).
   b. добре, я вважаю, що читання дуже важливе у розвитку дитини, але нехай читає за власним бажанням (4).
   c. задовiльно; я не слiдкую за тим, що i як читає моя дитина, це обов'язок школи (3).

РЕЗУЛЬТАТИ :

9- 15. Увага! Книга не входить у коло iнтересiв Вашої дитини, бiльше того, можливо, вона вiдчуває огидливiсть, ворожiсть до читання, що позначиться негативно на її розвитку. Певно, Ви дуже мало спонукаєте її до цього заняття. Спробуйте виправити помилку, зацiкавте її, почитайте разом з нею, починайте з легких творiв. I поговорiть з нею про прочитане - це зблизить вас. Проконсультуйтесь у дитячого бiблiотекаря. Вiн допоможе Вам i Вашому сину (дочцi).

15-30. Ваша дитина належить до категорiї тих читачiв, якi читають час вiд часу, переважно вибiр їх лiтератури визначається школою. Вона може прочитати книгу через необхiднiсть, але, на жаль, потреби в самостiйному читаннi не вiдчуває. Примусове читання приносить мало користi. Лише радiсне пiдносить душу. Тому якнайбiльше говорiть вдома про книги, розкажiть про тi, якi вас особисто схвилювали, розкажiть так, щоб не прочитати їх було просто неможливо.

31-49. Як видно, Ваша дитина любить читати i робить це iз задоволенням. Коло її читацьких iнтересiв широке, книга для неї - це засiб пiзнання свiту i роздумiв про життя i саму себе. Вона здатна на правильний самостiйний вибiр лiтератури. За читанням цiєї дитини не потрiбний контроль. Ви вже прищепили їй любов до книги. Це досить сформований читач. Та спiлкування з нею щодо прочитаного нiколи не стане для вас зайвим.

50-56. Якщо Ваша дитина входить в цю невелику групу читачiв, ми можемо привітати Вас. Книга надiйно увiйшла в життя вашої дитини. Очевидно, книга є членом вашої родини. Ваша дитина - обдарований читач. Вона не лише багато читає, а ще й умiє по-справжньому сприймати прочитане. Крiм того, вона володiє образною пам'яттю та надiлена фантазiєю. Але будьте обережнi, аби читання не стало для неї iнобуттям дiйсностi, яке вiдсторонює вiд реальностi. Нехай частiше зiставляє книгу з життям. Допоможiть їй у цьому, не позбавляючи радостi вiльного читання.

Анкета для батьків

        Скільки дитині було років, коли Ви з нею вперше прийшли до бібліотеки?

Це було:

·                        ваше бажання

Коли у Вас виникло бажання привести дитину до бібліотеки?

·                        бажання дитини

·                        необхідність (завдання школи, дитячого садка або гуртка)

Для Вашої дитини візит до бібліотеки радісна подія?

Що допомагає Вам вибрати книги для дитини? 

·                     порада бібліотекаря

·                      дитячі журнали та газети

·                      пам'ять свого дитинства

·                     знання можливостей і смаків своєї дитини

Що впливає на вибір Вашої дитини?

·                      порада батьків

·                      завдання школи

·                      особистий інтерес

·                      порада бібліотекаря

Назвіть улюблені книги Вашої дитини

      Чи розповідає Вам дитина про прочитане?

СОВЕТЫ РОДИТЕЛЯМ ПЕРВОКЛАССНИКОВ.

      "Дорога наша жизнь, но дороже детей нет ничего". Важные аспекты воспитания первоклассника в адаптационный период.

       Поступление в школу для ребенка – это стресс. Очень много нового и непривычного видит он в школе. Особенность сегодняшних детей, пришедших в первый класс, – быстрая утомляемость. На первом уроке они откровенно зевают, на третьем – лежат на партах. Чем мы, взрослые, можем помочь ребенку? Прежде всего, стоит помнить о старых и надежных способах поддержания здоровья первоклассника. Это соблюдение режима дня: сон не менее 10 часов в сутки, обязательно полноценное питание, физические упражнения. Оправданным будет ограничение просмотра телепередач до 30 минут в день. Хорошо восстанавливают эмоциональное благополучие ребенка длительные (до двух часов) прогулки на воздухе – не прогулка по магазинам, а прогулка в парке. С раннего утра настраивайте ребенка на доброе отношение ко всему. Скажите: "Доброе утро", – и собирайтесь в школу без суеты.

а) Придя с ребенком в школу, постарайтесь обойтись без нравоучений, так как они ничего, кроме утренней усталости, не дают. А вот объяснить безопасный путь в школу ребенку необходимо. Безопасный, но не короткий.
б) Встречая ребенка в школе после уроков, порадуйтесь вместе с ним тому, что он сумел потрудиться самостоятельно, без вас, целых три часа. Терпеливо выслушайте его, похвалите, поддержите и ни в коем случае не ругайте – ведь пока еще не за что.
Что же делать, если появились первые трудности? Будьте щедры на похвалу, для первоклассника сейчас это очень важно. Замечание должно быть конкретным, а не касаться личности ребенка. Он не неряха, просто сейчас у него в тетради маленький беспорядок. Не делайте ребенку несколько замечаний сразу.
в) Ни в коем случае не сравнивайте ребенка с другими детьми. Это ведет либо к озлоблению, либо к формированию неуверенности в себе.

     Сегодня одна из главных задач школы – оздоровление ребенка, и потому в целях облегчения процесса адаптации первоклассника применяется ступенчатый режим учебных занятий с постепенным наращиванием учебной нагрузки: в сентябре – 3 урока по 35 минут каждый, со второго полугодия – 4 урока по 35 минут.

     Духовное и физическое здоровье первоклассника зависит от контактов со всеми, кто работает в школе. Невозможно не уважать учителя начальной школы, потому что он работает и живет жизнью своих ребят. Поддержите словом и делом своего учителя, помогите ему. Не спешите осуждать учителя, администрацию школы, не торопитесь категорично высказывать свое мнение о них – лучше посоветуйтесь: ведь все, что делается учителем, прежде всего делается на благо вашего ребенка.

Как найти общий язык с ребенком-подростком

     Подростковый период - трудная пора и для родителей, и для самого подростка в первую очередь. В возрасте 13-15 лет в организме ребенка идет активная гормональная и психическая перестройка. С одной стороны, он чувствует долю самостоятельности и пытается проявить свою индивидуальность, с другой - продолжает зависеть от родителей, что его напрягает и приводит к конфликтам. Найти общий язык с подростком бывает очень сложно. В нем идет борьба двух полюсов: хочется самоутвердиться, но пока неясно, где та грань, за которой он в одиночку не справится.

     Родители же норовят по старинке навешать советов, начиная с любимой фразы "я в твои годы..." и вставляют свои подвиги. Эта ситуация стара как мир, потому что родители часто не хотят понять, что у современных подростков другие приоритеты, другие интересы, в конце концов, другие возможности. Мир меняется (в смысле появления новых благ цивилизации), а мышление у некоторых родителей остается на прежнем уровне. Вот и получается, что в первую очередь конфликты возникают там, где отец и мать во главу угла ставят свой собственный опыт и отказываются понять, что только наделав собственных ошибок дитя чему-нибудь научится. Ошибки, конечно, тоже бывают разными, но если вы будете докучать - рискуете еще больше отдалиться от ребенка.

     У подростков очень ранима психика. Поскольку в это время у них уже появляются свои идеалы, порой, кумиры, им хочется подражать или быть лидерами, но они не всегда могут принять себя такими, какие есть. То есть появляются внутренние комплексы, переживания по поводу несоответствия и прочее. Иногда процесс протекает очень болезненно. В эти моменты ребенок нуждается в дружеской поддержке со стороны родителей, но никак ни в упреках - это еще больше усугубляет ситуацию, загоняет в угол. В итоге ребенок замыкается, чувствует себя отвергнутым, и родителям временами становится страшно, как бы не свернул на "грязную" тропу.

     В это же время велика вероятность попадания подростка под чье-либо стороннее влияние, например, под влияние дружков с сомнительной репутацией, или посторонних людей. Профилактические беседы, безусловно, важны и нужны, но пытайтесь "читать лекции", когда чувствуете, что он в хорошем настроении, по крайней мере, настроен на вашу волну. И не перебарщивайте, постройте беседу в дружеском тоне. Желательно, чтобы с ребенком пообщался тот родитель, который пользуется большим авторитетом. Роль отца в этом плане чрезвычайно важна.

     Частая ошибка родителей заключается и в том, что они любят сравнивать свое чадо с другими. Даже наедине с ребенком такая беседа не может закончиться взаимопониманием, не говоря уже о тех случаях, когда родители выставляют подростка в невыгодном свете в присутствии других. Только представьте, что он должен ощущать и переживать в этот момент. Стоит ли говорить, что вместо того, чтобы быть союзниками, при таком раскладе вы можете стать врагом собственному отпрыску.

     То, что ребенок стремится стать взрослым, само по себе неплохо. Просто пока он не знает, как ведут себя взрослые в некоторых ситуациях, поэтому выражает свою самостоятельность "наощупь". Родители должны проявить свое терпение, мудрость и перестать наконец продвигать свое мнение как единственное и неоспоримое. Лучше установить с ребенком дружеский контакт на равных, тогда он больше услышит от вас полезной информации и перестанет упрямиться и стоять на своем, хоть и не прав.

«Читаємо разом?!»

ЧИТАЙМО ДІТЯМ 20 ХВИЛИН НА ДЕНЬ. ЩОДЕННО!

 Читання вголос немовлятові стимулює розвиток його мозку.

 Читання малюку – дошкільнику пробуджує в ньому цікавість до навколишнього світу і допомагає йому зрозуміти себе та оточуючих.

 Читання вголос разом з підлітком допоможе йому подолати проблеми підліткового віку.

 “Незалежно від того, скільки у вас справ, найважливішою справою, яку ви можете зробити для своєї дитини, окрім ніжної батьківської любові – це щоденне читання вголос і радикальне обмеження перегляду телепрограм

НІХТО НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ ЧИТАЧЕМ, ЧИТАЧА ТРЕБА ВИХОВУВАТИ, ЩОДНЯ ЧИТАЮЧИ ДИТИНІ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ

 • Започаткуйте ритуал читання вголос своїй дитині 20 хвилин щодня

 • Якщо дитина просить – перечитуйте по кілька разів книги, вірші, які їй особливо сподобались

 • Дозволяйте задавати питання, повертайтеся до вже прочитаних сторінок

 • Уникайте поділу на книги для дівчаток і для хлопчиків. Так звані “книги для дівчаток” варто прочитати, поки ще хлопчик не почав стидатися “дівочої літератури”. Для нього це буде знайомство з маловідомим йому світом емоцій

 • Будьте прикладом – діти повинні бачити батьків, захоплених читанням книг, газет і журналів

ЧИТАННЯ ПОВИННО АСОЦІЮВАТИСЬ У ДИТИНИ ТІЛЬКИ З РАДІСТЮ І НІКОЛИ – З ПРИМУШУВАННЯМ, ПОКАРАННЯМ АБО НУДЬГОЮ

 Для читання вголос обирайте відповідні книги:

 • Цікаві для дитини

 • Написані або перекладені гарною літературною рідною мовою

 • Ті, які допоможуть навчити дитину раціональному мисленню

 • Ті, які вчать повазі до дитини, людини, інших істот, законів і норм життя

 • Ті, які пропагують позитивні і гідні вчинки, вчать толерантності

 • Пристосовані до вразливої психіки дитини: ті, які не породжують страхів, не несуть занепокоєння і непевненості

 • Книги, які не несуть негативних культурних стереотипів, не пропагують расових або статевих упереджень

 • Книги, які формують позитивне ставлення до світу і виховують віру у себе

Не упустіть шанс своєї дитини!

https://www.youtube.com/watch?v=oQz1Y4LK9IM