Сценарії

 Година медіограмотності в початковій школі

3 клас

« ВИНАХОДИ ЛЮДИНИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МЕДІА: КОМП’ЮТЕРНА ТЕХНІКА ТА ІНТЕРНЕТ-ПАВУТИННЯ».

Вправа 1. «Життя без комп’ютера та інтернету»

 3–5 хв.

 групова робота.

Діти об’єднуються в групи. Кожна група називає 3 найважливіші, на її погляд, види діяльності

(з особистого життя), пов’язані з використанням комп’ютерної техніки та/або інтернету (наприклад:

граю в комп’ютерні ігри, спілкуюсь з друзями через вайбер, завантажую з інтернету

улюблені мультфільми, слухаю музику, маю свій блог, переглядаю стрічку в соцмережі, шукаю

потрібну інформацію, щоб підготувати завдання, тощо). Пояснюють, чому це для них важливо.

Потім учитель пропонує «переміститися» на машині часу в той період, коли люди не користувалися

інтернетом та комп’ютерною технікою (наприклад, у дитинство їхніх бабусь та дідусів),

придумати, як можна виконати ту саму роботу без гаджетів та мережі.

Обговорення після вправи:

• Легше чи важче виконати цю роботу без комп’ютерної техніки та інтернету?

• Знайдіть негативні моменти, які ускладнюють або унеможливлюють цю роботу.

• Знайдіть позитивні моменти, які покращать якусь сторону вашого життя (наприклад,

замість комп’ютерної гри пограти у футбол. Це корисно для здоров’я. Або замість переписки

у вайбері зустрітись і поспілкуватися з др

Вправа 2. «Як змінився комп’ютер»

 3–5 хв.

 інтерактивна бесіда.

Учитель пропонує учням поглянути як виглядали перші комп’ютери.

Інтерактивне обговорення:

• Чим відрізняються перші комп’ютери від сучасних?

• Які, на думку дітей, виникали незручності в користуванні, якщо порівняти з сучасними?

• Що і як вони полегшили в роботі людей в той час тощо.

 Творче питання: що б ви хотіли змінити в сучасному комп’ютері, щоб він став кращим

(меншим/більшим, гарнішим, мобільнішим, практичнішим, універсальнішим тощо). Учитель

дає можливість учням робити перші спроби винахідництва, проектування.

Вправа 3. «Інтернетпавутиння»

 8-10 хв.

колективна робота, моделювання ситуації.

Учитель запрошує дітей стати в коло, дає одному з них клубочок ниток. Каже, що зараз

відбудеться спроба відтворити модель інтернетпавутиння (насправді воно невидиме для ока, але

для розуміння його суті ця вправа зробить його «видимим»). Учні по черзі кажуть фразу: «Я

краще за всіх можу робити …. і хочу всім про це розповісти» і кидають клубок будь-кому з

однокласників, тримаючи край нитки. Між учнями утворюється «павутиння». Вчитель коментує,

що щось подібне відбувається, коли люди викладають в інтернетмережу якусь інформацію (на

їхній погляд, корисну). Та чи вся інформація в мережі правдива, корисна? Вчитель пропонує

ще один клубок (іншого кольору) і просить дітей знову передати його одне одному, але озвучити

якусь вигадану, неправдиву інформацію. Між учнями утворюється «двошарове та двокольорове

павутиння».

Обговорення після вправи:

• Нитки, які імітують інформацію, викладену в інтернетмережу, тісно переплелися. Чи

можна швидко вгадати, яка з правдивою, корисною інформацією, а яка ні? (зазвичай діти

відповідають: «Так! Одного кольору – правдива, іншого – неправдива».

• А якби нитки були одного кольору? (Звісно, було б важко відрізнити. Можна заплутатися,

не вгадати).

• А як можна було б перевірити, якби нитки були одного кольору? Бо ж людина, яка викладає

в інтернетмережі неправдиву або неперевірену недостовірну інформацію ніколи про це

не повідомляє. (Простежувати, до кого вона тягнеться і згадати, що казав цей учень).

• А якщо ви простежите, до кого тягнеться ниточка і згадаєте, що саме вона казала про

свої вміння, як можна назвати ту дитину? (першоджерело інформації – то найнадійніше

джерело інформації).

• То що треба робити з інформацією в мережі (і взагалі!)? (перевіряти, шукати першоджерело).

 Завдання вчителя – підвести учнів до висновку, що інформація в інтернетмережі (в

журналі, в газеті, в теленовинах, в усних повідомленнях людей тощо) може бути абсолютно

різною: правдивою / неправдивою, перевіреною / неперевіреною, достовірною / недостовірною,

актуальною / неактуальною, істинною / фейковою. Саме споживач повинен перевіряти те, що

бере до користування.

Вправа 4. «Як зберегти інформацію»

3–5 хв.

 інтерактивна бесіда.

Учитель пропонує учням розглянути малюнки пристроїв та засобів для збереження інформації

– від дискети до хмари (розміщує їх на дошці, демонструє на екран за допомогою проектора

або роздає невеличкі індивідуальні картки). Спочатку з’ясовує, що знають діти про ці засоби,

пояснює, якщо для них щось виявилось незнайомим чи незрозумілим. Потім залучає дітей до

обговорення:

• Яку саме інформацію можна зберігати за допомогою цих пристроїв та засобів?

• Навіщо людині потрібно зберігати інформацію?

• Як зазвичай зберігають інформацію дорослі в родинах учнів?

• З якими носіями діти стикалися, користувалися?

• Які пристрої вже вийшли з користування?

• Як, на думку дітей, буде зберігатися інформація в найближчому майбутньому?

 Шановні колеги! Не забувайте скористатися нагодою поставити питання про майбутнє!

Дайте дітям шанс зрозуміти, що саме вони можуть удосконалити або змінити існування в

медіапросторі.

Вправа 5. «Інтернет – користь та шкода»

 10–15 хв.

 дискусія.

Учитель об’єднує дітей в 2 команди і пропонує їм стати опонентами – піддавати сумнівові

слушність висунутої тези, дискутувати, відстоювати свою точку зору (обов’язково аргументовано

доводити свою думку – цього треба вчити дітей!). Всі тези стосуються повсякденних дій в

інтернеті, які інколи викликають у людей суперечливе ставлення. Одна команда повинна знайти

позитив і користь цих дій, а друга – негатив чи шкоду тих самих тверджень. Ці твердження

можна озвучити для учнів, розміщувати на дошці, роздати в кожну групу у вигляді карток.

Приклад тверджень:

• інтернет – це допомога при підготуванні домашнього завдання;

• інтернет – це мережа для пошуку інформації;

• інтернет – це можливість завантажувати та читати електронні книжки;

• інтернет – це можливість використовувати електронні поштові скриньки;

• інтернет – це простір для спілкування зі знайомими, рідними та друзями;

• інтернет – це простір для спілкування з незнайомими, налагодження відносин;

• інтернет – це розваги тощо.

Команди висловлюють свої аргументи «за» ці твердження на штиб «Інтернет – це дійсно чудова

можливість поспілкуватися зі своїми рідними, друзями, знайомими. Завжди можна написати

повідомлення, переслати фотографії, розповісти якісь новини тощо» або «проти»: «Інтернет,

звісно, надає можливість віртуально спілкуватися з рідними, друзями, знайомими. Але при

цьому деякі люди повністю замінюють реальне спілкування на віртуальне. В житті дуже важливо

не тільки написати повідомлення, а й обняти рідну людину, поцілувати, поспілкуватися,

тримаючись за руки. Можна бабусі фотографію переслати, а можна сходити (або з’їздити) до

неї додому, допомогти прибрати в квартирі, сходити до магазину тощо». Інший варіант висловлювання

«за»: «Завдяки інтернетмережі я можу якісніше підготувати домашні завдання. Я шукаю

додаткову інформацію, а потім розповідаю вчительці та однокласникам цікаві речі з теми,

яку ми вивчаємо. Це допомагає мені стати розумнішим і отримувати гарні оцінки» та «проти»:

«Дуже часто діти шукають в інтернеті вже розв’язані домашні завдання і просто їх переписують.

Через це вони не розвиваються інтелектуально, не розвивають пам’ять, мислення».

 Знайшовши певні плюси та мінуси в кожному твердженні, вчитель залучає дітей до формування

висновку: від чого ж (кого) залежить, стане інтернет корисним чи шкідливим? Звісно,

від кожної людини особисто, від її життєвих цінностей. В жодному разі не варто відмовлятися

від сучасних технологій, але не доводити до повної заміни реального спілкування віртуальним.

З якими вміннями учні виходять із заняття:

• мають уявлення про функції, які виконував перший комп’ютер, та можливості сучасного;

• мають уявлення про інтернетмережу;

• розуміють можливості пошуку інформації в інтернеті;

• знають, як зберегти потрібну інформацію;

• знають і застосовують правила безпечної роботи за комп’ютером;

• розуміють необхідність реального, живого спілкування та небажаність його заміни на

віртуальне.

Історична година

Пам’яті героїв Крут

Крути – наша гордість і слава,

Там соколи юні у вічність пішли.

На клич молодої держави, 

Піднялися вірні сини. 

Грудьми у нерівному бої, 

Спинили червону орду, 

З честю впали герої, 

За Україну свою.

Михайло Зельман (Лісовий)  "КРУТИ"

Сто років тому відбулась одна з найтрагічніших подій в історії нашої країни. Українські студенти віддали своє життя, аби захистити Київ від наступу більшовиків. Сьогодні складається враження, що історія повторюється. Принаймні так вважає більшість українців. Однак факт залишається фактом, цей бій залишив неабиякий слід в нашій національній пам’яті.

Проте кандидат історичних наук Михайло Ковальчук стверджує, що серед науковців й досі немає єдиної думки щодо обставин та деталей події. Засновуючись на спогадах очевидців та офіційних документах, він вважає, що все відбулося саме 30 січня.   

У своїй статті "Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки", історик спробував відтворити хід тодішніх подій:

В січні 1918 року радянські війська розпочали наступ на УНР. Зі сходу насувалися війська Муравйова, Березін наступав з Півночі. Українські війська були неспроможні чинити опір. 28 січня радянські війська зустрілися на залізничній станції Бахмач, відтіснивши українців до станції Крути. Червона армія налічувала близько 4000 бійців, українська – близько 500, більшість з яких були просто студентами та юнаками. Не говорячи вже про рівень озброєння обох сторін.

Муравйов, що командував операціями проти УНР, на одному з мітингів сказав: "Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".

Протистояв російському командиру сотник Федір Тимченко. До того часу дух української армії занепав, багато бійців, що знаходились під його командуванням, повернулися до Києва. Тому Тимченко хотів відвести своїх солдат подалі, до Ніжина, доки не отримав з Києва повідомлення, що їм на допомогу йде підкріплення. Однак, українське командування неправильно оцінило становище: вони очікували наступу з Полтави, а не з Бахмача. Боєздатні підрозділи, що налічували близько 500 бійців, спрямували саме туди. А до Крут повернулися морально і фізично виснажені юнаки, а також кілька бійців Помічного куреня Січових Стрільців, створеного з ініціативи українських студентів. Вони майже не вміли користуватися зброєю, та й мали її небагато.

Один із свідків тих подій згадував: "Вправи офіційно не провадились, а як провадились, то з ініціативи якого-небудь роєвого. І тільки на кілька день перед від’їздом куріня на фронт приділено для муштрових вправ старшин Богданівського полку, але за такий короткий час не багато їх навчили".

Однак на озброєнні у них був патріотизм, тому хлопці без вагань подались рятувати рідну землю. Зі спогадів очевидця: "…треба лише було глянути на їхні обличчя і побачити екзальтований вираз очей, щоб зрозуміти, що всякі резонні доводи безсилі змінити їхнє рішення йти на фронт і битися з ворогами Української Держави".

Зрозуміло, що Тимченко був розчарований, побачивши таке підкріплення. Носенко, розуміючи, що їхньої сил недостатньо для оборони від більшовиків, наказав хлопцям підготувати оборонні позиції на схід від станції. Один з учасників згадував: "Жваво почали строїти примітивні окопи по залізниці Чернігів-Ічня, що перетинає біля Крут колію Київ-Бахмач. Ніяких саперних приладь не було, тому під залізничним насипом відкидали сніг, трошки відрубали замерзлої землі, наложили якогось дерева і вийшли окопи, які могли захищати від куль лежачого". Така лінія оборони простяглась на кілька кілометрів.

Розуміючи перевагу армії Муравйова, 13-ий Січовий полк покинув Крути, залишивши в обороні 100 вільних козаків та бійців куреня Смерті, 300 юнаків і 116 Січових Стрільців Помічного куреня. Після того, як українці намагались перешкодити російським військам дістатися до Крут, пошкодивши залізничні шляхи, Муравйов вирішив, що вони готуються до оборони. У телеграмі Муравйова Антонову-Овсієнку йшлося:  "Шлях на Київ, здавалося б, відкрито, але противник, відступаючи, висаджує в повітря мости і шляхи, що створює нам величезні труднощі. В даний момент я стою перед Крутами, які не взяв лише з вище означених причин. Противник, відступаючи ближче до Києва, починає чинити запеклий опір".

Командир російської армії реорганізував свої загони і вирішив продовжити наступ на захід. У напрямку до Крут планувалось відправити 1000 червоноармійців і загін матросів, а також 2 бронепотяги, які повинні були підтримувати наступ кулеметами та гарматами. 

Зранку 30 січня з Києва прибув потяг, роззброєні військові повертались з фронту Першої світової. Їх пропустили за обіцянку не лагодити пошкоджену попереду колію, однак домовленість не була виконана. Загін хлопців, який виїхав слідом за фронтовиками не встиг перешкодити ремонтним роботам і потрапив під радянський обстріл. Багато юнаків повернулись пораненими.

Українці розуміли, що наступ радянських військ от-от відбудеться. Хлопці зайняли бойові позиції. Українські розвідники бачили, як з’явились радянські ешелони. Вони зупинились трохи подалі від лінії оборони: з вагонів вийшли солдати. Почався наступ. Червоноармійці не відразу помітили українську лінію оборони. Зі спогадів сотника Гончаренка: "Вчасним ранком червоні розпочали свій наступ в зімкнутих колонах; виглядало так, якби йшли на параду, занедбуючи найпримітивніші засоби безпеки...

Передні частини червоних, йдучи в зімкнутих колонах, очевидно, були певні нашої втечі, а зі станційної служби по апарату на їхні виклики ніхто їм не відповідав. Тільки-но червоні зблизились на відстань стрілу, ми їх привітали сильним огнем 4 сотень і 16 кулеметів. Щойно під прямими стрілами переходили вони до розстрілень, поносячи великі втрати в своїх рядах. Наступні відділи уже з потягу приймали бойовий порядок".

Один з червоноармійців згадував: "Поле, пашня, багнюка, важко йти, окопів жодних немає, а з боку противника були окопи і, крім того, противник мав чималу кількість кулеметів. Ведемо з поля наступ розсипною лавою, команда подається "Вогонь!", відкривається стрілянина. Фронт широкий, з флангами зв’язок тримати важко… Ми напирали, противник відстрілювався з кулеметів, у нас були поранені й вбиті. Червоний хрест знаходився тут же, але перев’язки не було коли робити, треба було йти вперед".

Гарматний обстріл українців результату не давав, частина рушниць червоної армії не спрацьовували: в набоях замість пороху був пісок. Однак у радянської армії була чисельна перевага.

Один з юнаків розповідав: "На білім лоні поля, вкритого снігом, падали чорні постаті матросів. Лави лягали, схоплювались, бігли, падали, знову бігли і все ближче і ближче. Дві ворожі панцери і гаубична батарея засипали спереду наші окопи і станцію. З нашого боку стріляло до 40 скорострілів, що були при школі, і кілька при студентськім курені. Наші потяги, що разом служили і помешканням, а при них і база з набоями, лишили станцію і від’їхали на дві версти в тил. На станції лишилися лише два бронепотяги і два вагони набоїв до них".

Зі спогадів іншого учасника: "Наша одинока чинна гармата, що відповідала ворогові, була високо на залізничному насипу, та її добре бачили як ми в шанцях, так і ворог. Була вона під сильним обстрілом ворога, але звинно порушувалась то вперед, то вертаючись на станцію. Шмигаючи то вперед, то взад, вона додавала нам відваги та настрою". І справді, гармата завдавала втрат червоноармійцям, але тягатися з бронепотягами не могла. Вже від початку бою було зрозуміло, що молоді хлопці не були готові до таких подій. З часом почали закінчуватись боєприпаси.

Щоправда до цього часу наступ радянської армії сповільнився: зазнавши втрат і не бажаючи потрапити під кулеметний обстріл, бійці залягли. До вечора вони не поспішали здійснити вирішальну атаку.

Тим часом Гончаренко отримав інформацію про те, що курінь імені Т. Шевченка, який був в тилу українських бійців, оголосив про підтримку радянської армії. Було прийнято рішення відступати. Відбувалось все вночі, якраз коли червоноармійці знову розпочали наступ, вочевидь, помітивши рух у таборі ворога.

Зі спогадів червоноармійця: "Наш розлючений командир т. Воробйов кидається з боку на бік з револьвером в руках, командує: "Перебіжка!" і ми перебігаємо, незважаючи на сильний вогонь противника. Потім чуємо крик: "В атаку!", – і кидаємось вперед, схоплюючись з гайдамаками врукопашну і, нарешті, вибиваючи їх з окопів та зі станції".

Радянські війська почули гуркіт вагонів і зрозуміли, що українці відступають. Бійці кинулись вперед без команди, без керівництва, без узгодженого порядку.

Ось свідчення одного з січових стрільців: "Коли ми були біля нашого потягу, який чекав на недобитків десь далеко в полі, мало у кого лишилось по три-п’ять куль. Небагато було тих, яким вдалося відступити з нашого відтинку: кількадесят ранених та стільки ж зі зброєю в руках".

"Вечоріло, коли зібралися майже всі вояки до потягів, що чекали і що кожної хвилі готові були рушити в напрямку Києва. Два вагони, відведені для ранених, були переповнені, відвели третій. Сестри і санітари наспіх перев’язували ранених... Уже в вагонах сотні рахували свої ряди. Кожна не долічувала 5-10 юнаків, Студентський курінь до 50 студентів", розповідав інший.

Згідно із спогадами Гончаренка, втрати українців склали близько 250 бійців – поранені, вбиті, зниклі.

Через наближення червоної армії, потяги були змушені вирушати, не дочекавшись інших. Юнаки продовжували обстрілювати ворогів з вікон. "Страшний день ще гудів у нас в ухах, а втрати в людях, понесені в ім’я державності, взивали до помсти".

Історія студентської чети, яка налічувала близько 30 бійців, і яку вважали зниклою, закінчилась трагічно. Блукаючи в темряві бійці вийшли до станції, вже на той час зайнятої радянськими військами. Всі хлопці потрапили до полону. Одного з офіцерів відразу застрелили. Інших із значними зусиллями вмовили залишити в живих. 31 січня, коли радянський потяг від’їжджав від Крут, його зупинили. Хлопців вивели і розстріляли розривними кулями. Помирали хлопці під слова "Ще не вмерла України..".

На запитання, навіщо було розстрілювати хлопців, Єгоров відповів, що він це дозволив червоногвардійцям тому, що вони наполягали. Згідно із розкопками, проведеними на місці страти, там було вбито 28 бійців.

“Екологічний КВЕСТ - гра”

«Спасіння навколишнього світу»

І Представлення команд

ІІ Конкурс “Що ми викидаємо, або золоті розсипи смітника”

     1. Екологія - це: А) Наука про життя на Землі Б) Наука про забруднення В) наука про довкілля

     2. Надходження в середовище шкідливих речовин, які призводять до порушення функціонування екологічих систем, називають: А)забруднення Б) екологічною кризою В) інтродуцією

    3. Більшу частину сміття, що забруднює Землю становить: А) пластмасса Б) метал В) скло

     4. Сонячним світлом освітлюються та обігріваються: А) Астероїди Б) Комети   В) Планети

ІІІ Конкурс « Переробка» 

1. Яку галузь промисловості у Франції вважається найактивнішою і прибутковою: А) виробництво пакувальних матеріалів Б) переробка сміття В) виробництво автомобілів

  2. Перед початком утилізації відходів їх необхідно: А) зібрати в одному місці Б) подрібнити В) розсортувати

  3. Поява несанкціонованих звалищ тягне за собою: А) забруднення грунту Б) спотворення ландшафту В) зміну кліматичних умов

   4. Пляшка з пластмаси, залишена в лісі, пролежить без змін: А) 10 років Б) 50 років В) більше 100 років

   5. Викинутий папір “з'їдять” невидимки – мікроби за: А) 1 – 2 роки Б) 2 – 5 років В) 20 років і більше

    6. Першочергове завдання під час вибору місці звалища: А) огородження місця звалища Б) захист поверхні землі і грунтових вод В) укомплектування певною технікою

    7. Найстрашніший “додаток” до води? А) побутове сміття Б) пестициди В) мінеральні добрива

    8. Найефективніший шлях боротьби із все більшою кількістю відходів, які потрапляють у навколишнє середовище: А) їх захоронення Б) розробка правових механізмів регулювання процесу В)рециркуляція (повторне використання)

ІV Конкурс «Шкідливі речовини» 

1.Перше місце за сумарним обсягом: викидів шкідливих речовин в атмосферу займає: А) теплоенергетика Б) нафто- і газопереробка В) автотранспорт

2.  Які з радіоактивних відходів цілеспрямовано розсіюються у навколишнє середовище: А) гази Б) рідини В) тверді речовини

3. Що таке вермікультура? А) збірка даних про водні ресурси країни Б) спеціальне розведення дощових черв'яків (для переробки органічних відходів) В) мінеральні добрива

    4. Гарбологія - це? А) наука про дім, місцеперебування Б) сміттєзнавство В) наука про грунти

V Конкурс «Цікаві запитання»

1.  Як називається процес утворення поживних речовин в зелених листках на світлі ? ФОТОСИНТЕЗ

 2. Впізнайте і назвіть рослину Червоної книги України Анемона дібровна

 3. Що таке зоохорія ? Поширення плодів і насіння тваринами

  4. Деякі рослини виділяють летючі речовини, які вбивають чи пригнічують розвиток бактерій. Яку назву мають ці речовини? ФІТОНЦИДИ

  5. Рослини посушливого клімату, сухих місць, що здатні витримувати тривалу посуху КСЕРОФІТИ

  6. Яку назву має анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів тварин, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні Червона книга тварин України

     7. Історично сформована сукупність видів тварин, що живуть на певній території ФАУНА

     8. Що таке серпентарій? Приміщення для утримання отруйних змій з метою отримання від них отрути.

    9. Сукупність дрібних організмів, що живуть у товщі води у завислому стані та не можуть активно протистояти перенесенню течією. ПЛАНКТОН

.   10. Біологічно активні речовини, які виділяють тварини, які є засобами сигналізації між особинами певної популяції (сім'ї) ФЕРОМОНИ

     11. Яку назву мають хімічні засоби захисту с/ г рослин від шкідників ПЕСТИЦИДИ

     12. Явище в атмосфері, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від

поверхні, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів, що призводить до підвищення температури поверхні. ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ

   13. Що таке агроценоз. Наведіть приклади Агроценоз – це штучна екосистема. Поле, сад, акваріум, сквер, парк, город…

   14. Як називається один з видів забруднення повітря у великих містах і промислових центрах, що складається з диму, туману і пилу. СМОГ

    15. Закінчіть думку античного автора «Кодекса здоров'я» Арнольда ди Вілланова: « Якщо лікарів не вистачає, нехай лікарями твоїми будуть троє: весела вдача, ....... і .......». « Якщо лікарів не вистачає, нехай лікарями твоїми будуть троє: весела вдача, спокій і помірність в їжі».

    16. Назвіть основні середовища життя живих організмів Наземно – повітряне, водне, грунт, живі організми

VІ Конкурс «Конкурс знавців природи»

1.    Назвіть 3 групи екологічних факторів: Живої природи (біоточні), Неживої природи(абіотичні), Вплив діяльності людини (антропогенні)

2.     Сукупність і взаємозв'язок живих організмів і неживої природина певній території ЕКОСИСТЕМА

3.    Найбільша екосистема БІОСФЕРА

4.     Явище, коли один організм живе за рахунок іншого ПАРАЗИТИЗМ

5.     Незалежна міжнародна організація, створена у 1970 р. для запобігання деградації і руйнування екосистем ГРІНПІС, «Зелений світ»

6.     Територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс ЗАПОВІДНИК

7.     Яка тварина є символом Всесвітнього Фонду Охорони Дикої природи WWF: Панда

8.    Найбільший біосферний заповідник України Чорноморський біосферний заповідник

Розробка уроку

Все, що мав у житті, він віддав для однієї ідеї…

 

Мета: ознайомити учнів із життєвим  шляхом В’ячеслава Чорновола, з    національними героями, Великими  українцями; розвивати логічне      мислення, культуру зв’язного  мовлення; виховувати любов до Батьківщини, інтерес до історії  України, патріотизм, національну  свідомість.

                        Епіграф:  Ми, українці, були, є і завжди будемо вільними!

                                                                          В.Чорновіл

  Слайд 1                              

                    Сьогодні ми з вами проведемо усний журнал,на якому ознайомимося із життєвим шляхом національного героя В’ячеслава Чорновола, дізнаємося про таку організацію як Народний Рух України; отримаємо інформацію про великих українців; усвідомимо роль цих великих людей у становленні незалежної, вільної України, у збереженні культури ,звичаїв, мови нашого українського народу; головне, маємо навчитися поважати минуле, думати про майбутнє, пам’ятаючи про своїх національних героїв.

                      

Вступ

Слайд 2

  Ведучий: Минає 19 років, коли в ніч з 25 на 26 березня на 55-му кілометрі автодороги Бориспіль-Золотоноша за нез’ясованих обставин трагічно загинув лідер національних сил України, принциповий політик, невтомний борець, правозахисник– В’ячеслав Максимович Чорновіл.

В.Чорновіл –  яскрава особистість нашої історії, людина високих моральних чеснот, гідний патріот, у якого Слово і Діло  завжди підпорядковувались високій ідеї – ідеї  відродження Української державності і служіння українському народові.

Ви знаєте людей, які виборювали для нас щасливе сьогодення, оберігали рідну землю, берегли для своїх нащадків.

·         Кого з героїв історичного минулого ви знаєте?

(Мазепа,Хмельницький,Стус,Леся Українка,Іван Франко,Т.Шевченко,Б.Лепкий,С.Бандера,

Ліна Костенко)

 Українська історія розпорядилася так , що ми маємо не одиниці героїв, а сотні тисяч в кожному поколінні. Кілька років назад відбувся проект «Великі українці», в десятку яких увійшов і  В.Чорновіл.

      Ці люди, хто героїчними вчинками,хто визначними відкриттями, хто кривавою боротьбою, хто палким патріотичним словом будували вільну Україну, нашу Батьківщину!

Україно моя барвінкова!

Переконана твердо в однім,

Що мені усміхнулася доля

Народитись під небом твоїм.

Багато держав є ,людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш єдина.

Найкраща з усіх то є рідна країна,

Мені ж наймиліша-моя Україна.

Краю мій коханий,щире твоє слово,

Небо твоє ніжно-голубе.

Рідна Україно, земле колискова,

Обнімаю піснею тебе.

Краю мій зелений,золото вербове,

Стежко моя,роси голубі,

Мати Україно, сонце чорноброве.

Уклоняюсь піснею тобі.

          Немає такої нації у світі, котра б стала великою, не вшановуючи свого героїчного минулого. Сьогодні ми маємо згадати одного з тих, хто на небосхилі української історії став отою зіркою, що положив на вівтар України все,що мав.

         На жаль, не всі знають про життя і діяльність цієї людини.

        Роль і значення постаті В.М.Чорновола неможливо переоцінити. Відомий правозахисник, борець, герой... Завдячуючи діяльності В.Чорновола та групи національно свідомих українців, що створили Народний Рух України, Україна прийняла Акт про державну незалежність.

         

                      І сторінка. « Життєвий шлях  В. М.Чорновола»

Слайд 3

В’ячеслав Максимович народився у с. Єрки на Черкащині 24 грудня 1937 року в родині сільських учителів. Мати – Калина Харитонівна – учителька початкових класів, батько – Максим Йосипович – викладач української мови й літератури.

   1946 року В’ячеслав пішов до школи одразу до 2-го класу.

1955 року він закінчив  середню школу із золотою медаллю і того ж року вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з другого курсу перевівся на факультет журналістики. 1960 року В’ячеслав Максимович з відзнакою закінчив університет, захистивши дипломну роботу на тему «Публіцистика Бориса Грінченка».

                                                       

З 1960 по 1963 рік В.Чорновіл працює на Львівській студії телебачення.

         У травні 1963 року повертається до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури. Наступного року складає кандидатський мінімум, проходить за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але не  допущений до навчання через політичні переконання. Це стало перешкодою до захисту вже майже готової дисертації про публіцистичну творчість та громадську діяльність Б.Грінченка.

   В.Чорновіл належить до покоління шістдесятників. Разом з  іншими свідомими українцями він виступає за відродження України, її мови, духовності, незалежності. Шістдесятники власними творами, діями, вчинками доводили свою синівську любов до рідної землі.

          Шістдесятники-назва покоління української інтелігенції, яка творчо себе проявила на початку та середині 1960 років(звідси і назва). Вони були опозицією до радянського тоталітарного режиму, який гнобив українських митців. Шістдесятники виступали на захист національної мови та культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники В.Симоненко, Ліна Костенко, Є.Гуцало та інші, також художники, режисери, кінорежисери, перекладачі.

           Вони влаштовували літературні читання заборонених творів, художні виставки, вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані п’єси.

  Творчість шістдесятників відзначалася індивідуальним стилем, неповторністю, сміливістю.

            За таку непокору владі їх переслідували, судили, висилали на каторжні роботи на Сибір. Детальніше з рухом шістдесятників ми будемо знайомитись у старших класах.

             Але такі сміливці, як  Чорновіл та його побратими, всіляко чинили опір тоталітарному режимові .

 Слайд 4-5      4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції.

Прем'єра фільму наробила багато галасу. Ще перед показом ходили чутки, що новий фільм Параджанова - шедевр і приклад відродження українського поетичного кіно, що волає до загубленої національної ідентичності народу. До того часу вже почалися політичні арешти по всій Україні, але влада це ретельно замовчувала. Українські діячі культури шукали майданчик, де збереться якомога більше інтелігенції, щоб зробити заяву про радянські політичні репресіях. Іван Дзюба, вітаючи на сцені кінотеатру "Україна" знімальну команду, несподівано заговорив про масові арешти і закликав людей до протесту. Тут же в залі заревіла сирена. Директор кінотеатру кинувся стягувати письменника зі сцени. У залі в цей час Василь Стус і Вячесл Чорновол закликали всіх незгодних з політичним режимом піднятися зі своїх місць. Кілька людей дійсно встали, хоч і більшість у той час були залякані владою. Як розповіла Кадочникова пізніше, додому після сеансу всі йшли знаючи, що тепер їх не залишать у спокої. Через кілька днів почалися масові обшуки квартир і арешти всіх тих, хто був присутній на прем'єрі "Тіней забутих предків".

Цю демонстрацію розглядають як першу акцію відкритого протистояння тоталітарній владі, хоча ще 8 серпня Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам'ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині.

Після виступу його звільняють з роботи, викликають на допити, проводять обшуки.                                

За участь у правозахисному русі В.Чорновіл був звільнений з роботи в газеті „Молода гвардія”.

        У квітні 1966 року відбувся закритий судовий процес над його однодумцями. В.Чорновіл, викликаний на процес як журналіст, відмовився давати проти підсудних свідчення, назвав  прокурора і суддів злочинцями та вручив підсудним квіти.

Репресії лише посилювали в ньому силу опору: звільнення з роботи прискорило працю над документальним дослідженням «Правосуддя чи рецидиви терору?» (травень 1966 року). Це був, мабуть, один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики.

8 травня 1966 року відбувся процес уже над ним самим. І він отримав свій перший термін.

Наступний вирок 15 листопада 1967 року Львівського обласного суду — жорстокіший: 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: Вячеслав Чорновіл уклав документальну збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»), де подав матеріали про арештованих 1965 року шістдесятників. Книга сколихнула душі й започаткувала масовий рух політв’язнів. Після того, як книжку було надруковано за кордоном, міжнародна громадськість піднесла голос на захист ув'язнених, і брежнєвські холуї змушені були на це зважати. Отож дехто з тоді арештованих завдячує Чорноволові життям.

За свої книжки Чорновіл став лауреатом премії для найкращих журналістів світу, що боронять права людини; а від Радянського Союзу отримав нове тюремне ув'язнення.

Після звільнення 1969 року з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. З 1970 року Вячеслав Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові, з 1971 року — у Львівському відділенні Українського товариства охорони природи[4].

За «Лихо з розуму»  у 1967 році Чорновіл отримав свій другий термін: 3 роки ув’язнення в таборах суворого режиму.

          Після звільнення В.Чорновіл починає випуск підпільного журналу «Український вісник». Він – його редактор і видавець.1972 року його заарештовують знову та оголошують страшний вирок.

Слайд 6

Вирок: В.Чорновіл з метою підриву та ослаблення Радянської влади отримав і зберігав у себе на квартирі в м. Львові вірші Ігоря Калинця. У цих віршах зводяться наклепи на радянську владу, на дружбу радянських народів, радянський лад ототожнюється з політикою царизму та захищаються особи, що ведуть антирадянську діяльність....

Присуд: керуючись статтею 323 та статтею 324 КПК УРСР судова колегія вирішила Чорновола В’ячеслава Максимовича визнати винним і покарати за статтею 62 частиною 1  КК УРСР  шістьма  роками позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму і засланням на 3 роки.

Так, сьогодні мало хто знає, що з першої хвилини арешту 12 січня 1972 року В’ячеслав Максимович не занепадає духом, не кається, не гнеться перед катами,відмовляється  від  участі в слідстві…

Як наслідок було все: камерні провокатори, лжеінформація про арешт рідних і залякування божевільнею... Не похитнувся Чорновіл.

Вірш  В.Стуса „Терпи, терпи, терпець тебе шліфує...”

Михайло Хейфіц,(з ним Чорновіл познайомився у тюрмі) описує епізод, коли взимку 1977 року Чорновіл  повністю відмовився від виходу на підневільну працю, на шикування, до їдальні, не ходив на політзаняття, став політв’язнем.

Тяжкі роки неволі, виснажливої праці, приниження, цькування, заборон пережив  В.М. Чорновіл

     Останній четвертий термін і арешт отримав Чорновіл у 1980 році за несправедливим звинуваченням.

   Лише у 1983 році  В’ячеслав Максимович був звільнений без права виїзду з України, а в травні 1985 року він повертається на Україну, влаштовується на роботу кочегаром у Львові...

  Голос В.Чорновола (за кадром): „Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи... І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив...”

ІІ сторінка. «На волі».

       Після тяжких, виснажливих 15-ти років неволі доля усміхнулася В.Чорноволу і він відчув смак вільного повітря на рідній, ще поневоленій жорстоким режимом землі. Не зраджував ідеї, яку сповідував усе життя, йшов далі стежкою боротьби, руху, активної праці задля однієї мети – вільної незалежної України.

Після 15 років табірної боротьби наступив час активної  діяльності, нової боротьби.

  Від часу створення Народного Руху України – у березні 1989 року – В’ячеслав Максимович стає його активним провідником, а з грудня 1992 – головою Народного Руху України. Що таке Рух для України?

Голос В. Чорновола : „РУХ – це та велика політична сила, яка найбільше зробила для того, щоб Україна стала незалежною державою. У 88 – 89 – на поч. 90-х років не можна було собі уявити розвитку України без Народного Руху України, без Народної Ради. До наших здобутків можна зарахувати й Акт незалежності, Декларацію про державний суверенітет України, і участь у референдумі – ми тоді доклали всіх сил, щоб було 92 відсотки за незалежність....”

„З кінця 80-х років В.Чорновіл займає передові позиції на шляху відродження самостійної України. В’ячеслав Максимович стає носієм почесної місії – провідника української нації.

Слайд 7-8

Наприкінці червня 1988 стає ініціатором та ідейним натхненником створення Української Гельсінської спілки — першої в Україні опозиційної до радянської влади політичної партії.

У березні 1990 року В.Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України.

           З квітня 1992 року В.Чорновіл - на постійній роботі в парламенті України, Народний депутат України двох наступних скликань – 1994 і 1998 років, керівник депутатської фракції Народного Руху України.

  З 1995 року – член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

З 1995 року – шеф-редактор незалежної газети «Час-тайм»

            Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1996 року) у галузі журналістики і публіцистики.

Лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975), нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня (1997)

   Його поважали і любили друзі і навіть суперники.

Така людина, як В.Чорновіл, не могла бути непоміченою - його знали всі. Ним захоплювалися,за ним ішли,йому вірили. Постать Чорновола високо оцінювали сучасники, відомі культурні, громадські та політичні діячі.

Слайди 9-10

ІІІ сторінка. « Думки відомих людей про В.Чорновола»

 

Є.Сверстюк, письменник, правозахисник, зауважував: „В. Чорновіл був найвидатнішим серед політиків-шістдесятників, визначним редактором газети „Час/Тайм”, автором блискучої книги „Лихо з розуму” (1966 р.). він став найпершим серед українців членом Пен-клубу і в ті роки творив гарне ім’я Україні. Принциповий  член руху опору, він ніколи не зрікався, не каявся. Вороги його не любили, але складалося враження, що навіть вони ним захоплювались як гідним вояком на полі бою. Його ім’я підтримувало дух підупалих і надихало на подальшу боротьбу. Як політик недавно демократичної орієнтації, Чорновіл активно включився в сучасні політичні процеси, створивши навколо себе особливе – активне, діяльне поле. Людиною він був принциповою і не схильною до компромісів... Україна була для нього мірою вартостей, його релігією і метою...

   Збігнев Бжезинський: „Чорновіл – провідний діяч у політичному житті України, він часто критикує нинішню систему... Я хотів би підкреслити, що Чорновіл – борець за незалежність України ще за тих часів, коли ця боротьба була пов’язана з особистим ризиком і за неї доводилося дорого платити. Він сам заплатив за це велику ціну і виніс величезні страждання...”

Ніна Матвієнко, золотий голос України „Нині можна бути великою людиною в політиці і зберегти свою чесність, совість, власне обличчя. Приклад – В’ячеслав Чорновіл...”

   Так, В’ячеслав Чорновіл - велична і неповторна постать історії України минулого століття. Напевно, по-іншому б склалася доля України, якби Чорновіл не залишив політику. Минуло уже 19 років з того часу, як перестало битися полум’яне серце великого сина неньки України.

IV сторінка.  «Сумна, трагічна сторінка ...»

Сьогодні навіть страшно подумати, що уже 19 довгих  років Україна без В’ячеслава Максимовича Чорновола,палкого патріота своєї держави….

               19 років спливло від дня трагічної загибелі національного лідера, світлої, енергійної, усміхненої людини, котра стільки зробила для нас, для України...

Слайд 11

У ніч з 25 на 26 березня 1999 року, напередодні президентських виборів, у час, коли В.Чорновіл був єдиним сильним кандидатом у Президенти України від національних сил, життя В’ячеслава Максимовича обірвалось унаслідок трагічної катастрофи за нез’ясованих, загадкових. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами.  Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги.

Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме.

Соратники В. Чорновола та його син Тарас Чорновіл, патріотично налаштована громадськість вважають його загибель політичним убивством напередодні майбутніх президентських виборів.

Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша пітвердив, що В. Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета, була проведена ексгумація тіла.

Скільки болю, скільки розпачу, муки, страждань охопило серця сотень тисяч українців. Вони не відразу зрозуміли, кого втратили...

Слайд 12

Похорон Вячеслава Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності — за різними оцінками у процесії взяли участь 150—250 тисяч людей. Це також наймасовіший похорон в Україні. Тільки мізерна частина з них за спеціальними перепустками могла попрощатися зі В'ячеславом Максимовичем, труну з тілом якого було виставлено в Київському будинку вчителя (колишня резиденція Центральної Ради). Черга охочих тягнулася аж до Хрещатика.

                 Шкода, що Чорновіл не побачив щасливої України, демократичної, вільної, незалежної. Його так бракує У Верховній Раді сьогодні, коли наші вороги знову зазіхають на рідну мову, родючі землі, культуру, коли розвелося так багато лжепатріотів. Нам так потрібні його палкі заклики: «Україну любіть не на слові!»

       

   Наступна сторінка нашого усного журналу «Безсмертні думки В.Чорновола»

Слайди 13-14

Сьогодні, коли В’ячеслав Максимович Чорновіл далеко, у невидимому потойбічному світі, коли Його підступно знищено фізично, Він – ще актуальніший і відчутніший, як ніколи, бо живі Його думки, Його слова, Його ідеї...

„Немає страшнішої кари за муки нечистого сумління, бо немає вищого судді за правду...”

„Чи можуть злодії бути патріотами?  Ніколи не повірю і в те, що нечисті на руку люди можуть бути справжніми патріотами. Вони патріоти доти, доки їм це вигідно, їх можна купувати, шантажувати, примусити служити будь-якій ідеї. У них батьківщина там, де їм добре й безпечно...”

„Для мене і для нас усіх націоналіст – це патріот своєї Батьківщини. Це людина, яка понад усе любить свою Батьківщину, нашу Україну, яка понад усе хоче добра для неї. Отож треба провести межу між жертовним націоналізмом, і тим, що я можу назвати кар’єрним”.

ü  „Однак шани заслуговує тільки той, хто шанує самого себе... Бо Україна починається з тебе...”

ü  „Я вірю в силу духу українського народу, який у критичний момент зуміє зібратися з силами і подолати важку кризу, який не дозволить знову надіти ярмо неволі! Тільки така віра в невмирущість народного духу дає мені підставу з надією дивитися в майбуття…»

 Голос Чорновола :                                                         

                                               Народе мій, до тебе я ще верну,

                                               Як в смерті обернуся до життя

                                               Своїм стражденним і незлим обличчям.

                                               Як син, тобі доземно уклонюсь

                                               І чесно гляну в чесні твої вічі

                                               І  в смерті з рідним краєм поріднюсь…

      В.Чорновіл вважав,що без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином, патріотом своєї держави.

Остання сторіночка нашого журналу називається  «Сповідуймо ідеї Чорновола»

Він не став Президентом України. Але став її національним Героєм – посмертно. Його вбили в русі – у дорозі, по шляху до тієї, іншої України, за яку він платив здоров’ям і життям.

На Чорновола полювали все життя. Затуляли рота, виривали з рук перо, арештовували, морили голодом, паплюжили плітками, погрожували...

Він ще замолоду поставив собі за мету – українська самостійна держава. І крок за кроком, тюрма за тюрмою, стаття за статтею, книга за книгою – йшов до цієї мети.

Слайд 15

Україна для нього була найдорожча. А він для України ? Ми ще не скоро осягнемо, кого втратили. Однак один урок з його смерті мусимо винести вже.. Маємо навчитися поважати й берегти своїх лідерів, дбати про свою державу…

  

Виступ бібліотекаря ЗОШ №19 Попової Н.В з доповіддю "Краєзнавча робота в початковій школі " на ПДС в ЗОШ №2

Текст до презентації

«Гарна країна - Україна.Тур по замках України»

За даними істориків, на території України існує понад 5000 замків. Кожен з них по-своєму унікальний і особливий. Деякі з замків і фортець знаходяться в кращому стані, від деяких залишилися лише руїни. Близько 20 живих пам'ятників архітектури Київської Русі знаходяться в Україні. На архітектурних конструкціях позначилася багатонаціональність України. Деякі замки зберігають відбитки культури Австро-Угорщини, Польщі, Литви, Росії, Туреччини.

У західній частині України зберігається найбільша кількість замків. Більшість з них свого часу були "кінозірками". Їх знімали режисери Радянського Союзу, іноземні режисери, і не дивно, що сучасні українські діячі мистецтва не можуть відмовитися від ідеї відобразити таку красу.

Кам'янець-Подільський замок був споруджений в 11-12 століттях. Основні укріплення фортеці були добудовані в 16-17 століттях. Фортеця є відмінним зразком надійної фортифікації Східної Європи. Фортеця досі приймає відвідувачів.

Замок Любарта в Луцьку називають Луцьким замком. На території замку знаходяться музеї. Замок добре зберігся, його історія почалася з 14 століття.

Олеський замок був побудований в 14-17 століттях, на землях Галичини. Точна дата будівництва замку невідома. Вперше про нього згадується в 1837 році. Кажуть, що його побудував син князя Львовича. У 1646 році його зруйнували татари, але в 1682 році його викупив і відбудував колись народжений у ньому князь Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський.

Замок Паланок називається також Мукачівський замок. Він був побудований на 68-метровій вулканічній горі. Перша згадка про замок в 11 столітті. Точна дата будівництва не відома. В оборонній системі замку було 14 веж. Його захопили австрійці, і він довгий час був фортецею Австрійської імперії.

Підгорецький замок знаходиться у Львівській області. Він споруджений у стилі епохи Відродження двома відомими архітекторами того часу. Один із замовників замку був гетьман Станіслав Конецпольський, він викупив його у Підгорецьких. Будівництво замку проходило з 1635 року по 1640.

Острозький замок побудований на пагорбі. Раніше там було дерев'яне укріплення, але у 1241 році воно було зруйноване. З 14 по 17 століття він був родовим маєтком Острозьких. У замку є дві вежі. На території замку є Богоявленський собор.

Замок Шенборн – один з наймолодших замків. Розташований в селі Карпати, що в Мукачівському районі Закарпаття. Був заснований в 1890 році як мисливський будиночок, а також як резиденція для графа Шенборна. У ньому 365 вікон, 52 димаря, 12 входів. Всі ці числа відповідають дням у році, тижням в році, і місяцям у році. Замок діючий.

Золочівський замок знаходиться у Львівській області. Був побудований більше ніж 500 років тому. Це комплекс з двох палаців. Обидва побудовані в стилі ренесанс. У ньому були знайдені два камені з невідомими написами на них.

Свірзький замок знаходиться в 40 кілометрах від Львова. Був побудований в 16 столітті, на замовлення магнатів Свірзьких. У фортецю його перетворив наступний власник, граф Центнер, в 17 столітті. Замок знаходиться в старовинному парку. Біля нього є костел 15 століття.

Хотинський замок приймає середньовічні фестивалі, там знімають кіно. Тисячі туристів щорічно відвідують Хотинський замок. Це одне із семи чудес України. Будівництво кам'яних укріплень Хотина прийнято пов'язувати з Галицько-Волинським князівством і з ім'ям Данила Галицького.

Меджибізький замок — замок-фортеця, розташований в селищі Меджибіж, у верхів'ях річки Південний Буг, при впаданні ріки Бужок, в 30 кілометрах на схід від міста Хмельницького. Найстаріша інформація, що стосується фортеці у Меджибожі, походить з часів існування укріпленого міста Рюрикович, яке виникло над Південним Бугом близько 1146 року. Першим господарем меджибізького міста найімовірніше був Святослав Рюрикович. В 1240 році, під час коли містом володів князь Галицький Данило Романович, Меджибіж захопили і знищили татари. Після того, як литовці у 1362 році відвоювали Поділля у татар, на місці колишніх укріплень було споруджено укріплений замок.

Летичівський замок (Домініканський монастир) в смт Летичів – це кругла зубчаста вежа, що височить над трасою Вінниця-Хмельницький, є фрагментом Летичівського замку, побудованого в XVI ст. кам'янецьким старостою Яном Потоцьким на вимогу польського короля. Після того, як у 1606 р. Потоцький з протестантизму звернувся в католицизм, замок перейшов у розпорядження ченців-домініканців. Вони почали перебудову замку під монастир.

Білгород-Дністровська фортеця (до 1944 року — Аккерманська фортеця) — пам'ятка історії та містобудування XIII—XV століть. Є однією з найбільш збережених на території України. Своїми розмірами вона перевершує всі подібні фортифікаційні споруди країни. Загальна площа території фортеці 9 га. Фортеця лежить на скелястому березі Дністровського лиману і має вигляд неправильного багатокутника. Раніше вона складалася з чотирьох дворів, кожен з яких мав специфічне призначення і міг самостійно вести оборону. Всі кріпосні споруди обнесені міцними стінами, протяжність яких сягає 2,5 км

Ряд замків зруйновані, і сьогодні можна спостерігати лише їх руїни. Такі напівзруйновані будови можна побачити чи не в кожному містечку Західної України. Дуже красиві генуезькі фортеці збереглися в Криму – Судаку, Феодосії, Балаклаві.

Вишукані палаци і маєтки

Крім укріплених замкових споруд в Україні до наших часів збереглися десятки палаців, маєтків. Тут згадаємо найвідоміші.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації — це архітектурний комплекс — перлина Чернівців і вершина творчості відомого чеського архітектора і вченого Йозефа Главки. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Побудований на місці старого єпископського будинку в 1864-1882 рр. Сьогодні тут розташований Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. 28 червня 2011 було прийнято офіційне рішення про внесення Резиденції до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Палац Качанівка знаходиться в 170 кілометрах від Києва. Це єдиний в Україні маєток, який уцілів у комплексі, незважаючи на війни і революції. Палац перебудований на замовлення родини меценатів Тарновських. Він знаходиться на схилі, який із двох боків омивають мальовничі ставки. Тут Михайло Глінка писав оперу "Руслан і Людмила", а Микола Гоголь вперше на публіці прочитав повість "Тарас Бульба".

Садиба Голіциних знаходиться в Тростянці Сумської області. Головною прикрасою і пам'яткою є Круглий двір Тростянця. Зовні Круглий двір – це висока стіна з чотирма баштами і в'їзними воротами. Всередині він має відкритий простір, навколо якого розташовані трибуни. Садибу побудували в 1749 році пани Надаржинські, тодішні власники міста. Тут проводилися циркові шоу і кінні спектаклі.

Палац Розумовських в Батурині, гетьманський палац – велична споруда, яка будувалася у 1799-1803 рр. за проектом видатного шотландського архітектора Чарльза Камерона. Правда, в ті роки Розумовський вже гетьманом не був, тому палац будувався як графська резиденція. Палац збудували в стилі палладианізма. Це не єдина подібна споруда в Україні. В основі цього стилю лежить суворе дотримання симетрії, облік і запозичення принципів класичної храмової архітектури античного періоду.

Палац Кеніга у Шарівці Харківської області з'явився в початку 19 століття як маєток Ольховських. Свого розквіту він досяг в кінці 19 і початку 20 століть, перебуваючи у власності чергового цукрового магната – Леопольда Кеніга. Кеніг значно розширив будівлю садиби, перетворивши її на справжній палац з баштами і парадними сходами. Сходи трьома терасами спускалися до фонтану і басейну з містком. Велика увага також приділялася парку, оранжереям для тропічних рослин і другорядним приміщенням для робітників. Зараз цей архітектурний комплекс знаходиться в стані напівруїни.

Маріїнський палац у Києві збудовано в 1744 році на замовлення імператриці Єлизавети за проектом архітектора Бартоломео Растреллі. Маріїнський палац – яскравий приклад стилю бароко: виразні об'єми, багата пластика фасадів. Під керівництвом учня Растреллі – російського зодчого Івана Мічуріна будівництво палацу остаточно було завершено у 1752 році. Впродовж своєї історії Маріїнський палац неодноразово реконструювався. До недавнього часу історична споруда Маріїнського палацу представляла Україну як державна резиденція (Президентський палац). Тут проводилися офіційні прийоми та саміти, церемонії вручення нагород, вірчих грамот Послами іноземних держав, зустрічі іноземних делегацій на вищому рівні. В даний час палац на реставрації.

Цілий ряд палаців і маєтків знаходиться на площі Ринок у Львові. Переважно, це споруди в стилі ренесанс.

Окремо варто згадати палаци Криму – Ластівчине гніздо, Воронцовський, Лівадійський, Бахчисарайський, Ялтинський, Карасан, Масандра, Дюльбер і багато інших. Всі вони разом з півостровом відійшли до Росії, і на даний момент керуються іншою державою.

Природні чудеса і парки України

Україна - унікальний по своїй красі край, і це досить складна задача - визначити найкрасивіші місця. Тому в нашій статті ми лише згадаємо про деякі з них, без нумерації та впорядкування, щоб не применшити красу і значення того чи іншого місця.

Олешківські піски

Олешківські піски — піщана арена, розкинулася в Цюрупинському районі Херсонської області, в 30 км від обласного центру. У діаметрі піски досягають 15 км і є величезним масивом піску в Європі. З супутника пустеля виглядає як маленька жовте пляма на лівому березі Дніпровського лиману. Понад 150 тисяч гектарів - 30 кілометрів від заходу на схід і 150 км з півночі на південь - покриті нескінченними піщаними барханами. Дніпровські піски існували з давніх часів, але їх розширенню перешкоджала місцева природна рослинність. Олешківська пустеля в нинішньому своєму вигляді виникла відносно недавно: через випас великих стад овець в ХІХ столітті, які повністю знищили всю траву до пісків, а ерозія вітру сприяла захопленню все більшої і більшої території. Часто трапляються в Олешківській пустелі і озера — як пересохлі, так і повноводні, а також мінеральні. На глибині 300-400 метрів залягло прісне підземне озеро з чистою, і дивно смачною водою.

Ландшафтний парк в Буках

Парк закладений на берегах р. Раставиця в 1996 р. на кошти сквирського підприємця В. Суслова в селі Буки Київської області. За його ініціативою було розчищено засмічене русло річки, відновлена гребля, реконструйовано і переобладнано під міні-ГЕС старовинний водяний млин. Мальовничі пороги і скелясті береги Роставиці були перетворені в ландшафтний парк з великою кількістю містків, альтанок і різноманітних скульптур. В ландшафт вдало вписані будівлі садиби родини Суслових: житловий будинок з сімейною каплицею, "вартова башта", мисливський будиночок, столярний цех та ін. В міні-зоопарку можна побачити левів, ведмедів, оленів, поні, павичів.

Гранітний каньйон на річці Гірський Тікич

Мальовничий гранітний каньйон на річці Гірський Тікич біля села Буки (кордон Черкаської та Вінницької областей) по праву вважається одним з природних чудес України. Річка Гірський Тікич тече у протерозойських гранітах, вік яких оцінюється в 2 млрд років, і утворює оригінальний, глибокий (до 20 м) і вузький (місцями 20-40 м) каньйон. Перед входом в Букській каньйон води Гірського Тікича стрімко скочуються з брили граніту, тим самим створюючи гучний водоспад Вир.

Долина нарцисів

Легендарна Долина нарцисів розкинулась в урочищі Кіреші між р. Тиса і р. Хустець на околиці Хуста. Природа цієї реліктової долини збереглася з Льодовикового періоду. Популяція нарциса вузьколистого тут унікальна тим, що знаходиться не в горах, а на рівнині (180-200 м над рівнем моря). Подібні зарості, але меншої площі, залишилися в небагатьох місцях - Альпах, гірських районах Румунії та деяких Балканських країн. Масове цвітіння Долини нарцисів зазвичай починається в першій половині травня, триває близько двох тижнів (точна дата залежить від погоди). Земля покривається білим квітковим килимом незвичайної краси, подивитися на який приїжджають тисячі туристів.

Національний дендрологічний парк Софіївка

Софіївка - одне з найкрасивіших рукотворних чудес України, пам'ятник світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII століття. Щорічно парк, що займає близько 180 га, відвідують понад 500 тисяч осіб. Софіївка заснована в 1796 році власником міста Умані, польським магнатом Станіславом Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. По руслу річки Кам'янка споруджено ряд штучних басейнів та ставів: Верхній та Нижній, водоспади, шлюзи, каскади, підземна ріка Ахеронт (завдовжки 224 м). Парк прикрашають Левкадська і Тарпейська скелі, гроти, павільйони, альтанки і антична скульптура.

Озеро Синевир

Високогірне льодовикове озеро Синевир розташоване на території Національного природного парку "Синевир". Це найбільше і красиве озеро в Карпатах. Розмір озера змінюється в залежності від кількості опадів. Середня площа - 4-5 га, глибина - 8-10 метрів. Найглибша точка - 22 м. Вода дуже чиста, здається яскраво- блакитною. Водиться форель озерна, райдужна та струмкова, однак риболовля заборонена. На території НПП "Синевир" діє центр реабілітації бурих ведмедів.

Озеро Світязь і Шацькі озера

В межиріччі Прип'яті і Західного Бугу на Волині, серед лісових масивів, розташувалася група з понад 30 озер. Найбільше з них – Світязь – через кришталево чисту воду і значну глибину часто називають українським Байкалом. В теплу пору року вода біля берегів озера добре прогрівається, що робить популярним цю місцевість серед відпочиваючих. Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, в яких побудовано велику кількість баз і таборів відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер в 1983 році створений Шацький природний національний парк площею 32 500 га.

Острів Хортиця в Запоріжжі

Це справді унікальне місце – "острів свободи", колиска українського козацтва. Тут стояла легендарна Січ. Національний заповідник Хортиця - це не просто найбільший острів на Дніпрі, але і унікальний природний та історичний комплекс. Природа острова вражає своєю красою. На порівняно невеликій його площі (довжина Хортиці становить 12 км, а ширина — в середньому 2,5 км) є свої степи, луки, дубові та хвойні ліси. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, які виникли через велику кількість сонця, прісної води і сухого повітря, флора острова істотно відрізняється від материкової.

Асканія-Нова

Асканія-Нова – унікальний біосферний заповідник України. Тут можна насолодитися красою степової природи – у парку росте понад 400 видів квітів і трав (тюльпани, гіацинти, жовтці, іриси, гвоздики, ромашки, ковила, полин і т. д.), 150 видів чагарників і дерев (кримська сосна, ялівець, колоновидний і пірамідальний дуб тощо). Фауну Асканії-Нови представляють зебри, африканські та індійські антилопи, південноамериканські верблюди, олені, американські бізони, лами, шотландські поні, коні Пржевальського (тарпани), сайгаки і т. д. На території заповідника гніздяться білі і чорні лебеді, лебеді-кликуни, журавлі, куріпки, жайворонки, дрохви, фламінго, всього більше 60 різних видів.

Дністровський каньйон

Утворений цей каньйон в результаті вимивання Дністром гірської породи Подільської височини. Він розташований на межі Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей. Це найбільший в Україні і один з найбільших в Європі каньйон. Він являє собою долину, чиї стрімкі береги сягають від 100 до 250 метрів над водою. Крім того, на території Дністровського каньйону знаходиться близько 100 пам'яток живої і неживої природи світового значення. Тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід. Також, на території Дністровського району знаходиться 26 населених пунктів, де була досліджена трипільська культура.

Гранітні скелі Побужжя

Одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини вже впродовж 60 мільйонів років, знаходиться в межах Північно-Західній частини Миколаївської області. Тут було виявлено 86 представників флори і фауни, яких занесли до Червоної книги України та Європейського Червоного списку. Крім того, величні гранітні скелі подекуди сягають до 50 метрів у висоту і прекрасно підходять для тренувань альпіністів. Прямовисні скелі каньйону давно вважаються улюбленим місцем змагань спортсменів-скелелазів.

Говерла і Чорногірський хребет

Говерла є найвищою горою і найвищою точкою на території України, її висота становить 2061 метр. Гора розташована на хребті Чорногора в Карпатах, на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, в 17 кілометрах від кордону з Румунією. Вершина Говерли більшу частину часу в снігу, причому дуже часто він лежить там навіть посеред літа. Вершина Говерли являє собою невеликий плаский майданчик, який дає можливість оглянути і помилуватися навколишніми панорамами Карпат в радіусі 360°. З вершини прекрасно видно увесь Чорногорський хребет, що простирається звідси на південний схід, можна побачити всі основні хребти Українських Карпат і гори Марамурешу в Румунії.

Оптимістична печера

Це найдовша в світі гіпсова печера. Розташована вона поблизу села Королівка, що на Тернопільщині. Утворилася Оптимістична печера внаслідок розчинення підземними водами гіпсів неогенового віку чотирнадцять мільйонів років тому. Найбільшим скарбом печери вважаються вторинні мінеральні утворення, які протягом десятків тисяч років росли тут у підземних порожнинах. Це, насамперед гіпсові кристали різної форми і кольору. Тут, у найбільш низьких ділянках лабіринту печери можна зустріти підземні озера, які нагадують дзеркала з води. Цікаво, що температура повітря в Оптимістичній печері протягом року постійна і коливається від 9,5 – 10,5 градусів і не залежить від температури повітря на поверхні.

Урицькі скелі

Пам'ятник природи та археології національного значення, який не має аналогів у Європі, розташований поблизу села Урич на Львівщині, на лівому схилі долини ставка Уричанка. Тут, у лісі, височать величні обривисті скелі, висота яких досягає 50 метрів. Урицькі скелі входять в історико-ландшафтний комплекс "Тустань" в складі національного природного парку "Сколівські Бескиди" і включають в себе сім груп скель: Камінь, Гострий Камінь, Мала Скеля, Жолоб, Гулька, Хрест і одна безіменна скеля.

Тунель кохання

Це романтичне місце Волині, яке вважається ботанічним феноменом і перебуває вздовж залізничного шляху між селищами Клевань та Оржів. Утворений був тунель заростями дерев і кущів, які щільно сплелися між собою в арочну форму.

Водоспад Шипіт

Мальовничий водоспад розташований у глибокій ущелині річки Пилипець на північних схилах гірського масиву полонини "Боржава" Карпатського регіону. Це один з найкрасивіших водоспадів України, куди щороку приїжджають десятки тисяч туристів, щоб помилуватися ним. Струмені води водоспаду зриваються з 14-метрової висоти декількома каскадами і розсіюються хмарою крапель. З початку дев'яностих років, щорічно сюди приїжджають хіпі та представники інших субкультур України та з-за кордону на неформальний липневий фестиваль, який завершується святом Івана Купала.

Бібліотечна година

Михайло  Грушевський. Віхи біографії.

 Походження

           Народився М. Грушевський 17 вересня  1866  року  в  невеликому  місті Холмі (тепер Хелм на території Польші).

          Родина  з  XIIIстоліття «загніздилася» в Чигиринському повіті — в самому серці  України.  Багато з його пращурів Грушів (згодом  Грушевських)  були  церковними  службовцями, допоки його дідові Федору не вдалося перебратися під Київ, до села Лісники.

            Батько  майбутнього  історика,  Сергій  Федорович  (1833—  1901),  здобув світську   освіту   в   Києві,   викладав   славістику.

            Мати — Глафіра Опакова — походила з  родини служителів  культу. 

        1869  року  трьохрічний  Михайло  разом   з   батьками переїздить на Кавказ, у 1880—1886  рр.  навчається  у  Тифліській  гімназії. Мріє якнайскоріше повернутися на Україну.

Університети

           У липні 1886 р. звертається з листом до ректора Університету Святого Володимира, з проханням зарахувати його на  історичний факультет.

     В університеті Михайло Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. Уже на третьому курсі Грушевський пише наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 року було удостоєно золотої медалі.

     1890—1894 роки — професорський стипендіат Університету Святого Володимира. У травні 1894року  захистив магістерську дисертацію.

     1894—1914 роки — професор Львівського університету, головний редактор «Літературно-Наукового Вісника».

Засновник і голова Українського Наукового Товариства.

     На початку Першої світової війни Грушевський приїхав до Києва. Влада була вороже настроєна до вченого — засилає його до Симбірська як українського сепаратиста і «мазепинця». Волю принесла Лютнева революція в Петрограді.

     4 березня в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. Викликаний телеграмою, 12 березня він повертається з Москви до Києва.

У Центральній Раді

     Грушевський проводить лінію на забезпечення української автономії в межах федеративної республіки, що мала бути створена на руїнах Російської імперії.

            Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 Четвертим Універсалом — повну політичну незалежність України від Росії.

           Сил для захисту суверенітету республіки не було, ідея соціалістичного федералізму ставала  ілюзорною.

     29 квітня 1918року в Києві вже відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.

Роки еміграції

           Неспокійні часи на Україні в середині 1918 року змусили М.Грушевського відійти від керівництва Української Народної Республіки.

     Після падіння Центральної Ради М.Грушевський деякий час (у лютому — березні 1919 року) перебував у Кам'янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля», пізніше — у Празі, Відні, Женеві.

            Перебуваючи в еміграції та невтомно працюючи над науковими проблемами тужив за Україною і мріяв повернутися на Батьківщину. 2 листопада 1923 року Політбюро ЦК КП(б)У дозволяє в’їзд професора М.Грушевського в Україну.

Грушевський — академік

   У березні 1924 року із сім'єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті.  Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук.  Очолював археографічну комісію ВУАН,  метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI-XVIII століттях.

У Москві

         Від 1931 року змушений був жити в Москві. Продовжує багато працювати. Та все пережите дало знати про себе.

            Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів та помер.

     Наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. Поховали академіка Грушевського М. С. в столиці України — Києві.

Вшанування пам'яті

       У Києві та Львові споруджено пам'ятник Грушевському. Портрет Михайла Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на монетах 1996 та 2006 років.

         Іменем Грушевського названо вулиці. Зокрема є проспект Грушевського в Кам'янці-Подільському.

Библиотечный урок ко Дню космонавтики.

5-6 классы

Первые полеты человека.

Многие думают, что первый полет человека состоялся этак в 18-19 веке на воздушном шаре, некоторые вообще полагают, что первый полет совершили братья Райт. Это не так. Человек мечтал летать как птица еще в древности. Предполагается, что первые полеты могли быть в древнем Китае, где преступников в качестве наказания привязывали к бумажным змеям. Такая вот древняя авиация.

 По некоторым свидетельствам, в Древней Греции филосов Архит Тарентский сделал летательный аппарат, который представлял из себя модель птицы и смог пролететь на ней 200 метров. Попытки полета были зафиксированы и в Испании, когда там правили мусульмане. Тогда пытались создавать подобие планеров и, по свидетельствам, некоторые попытки увенчались успехом.

 Но самым известным стал чертеж дельтаплана, который нарисовал Леонардо да Винчи. В теории он мог летать, если был бы построен с использованием современных знаний и технологий, однако в то время реализовать проект на практике не представлялось возможным.

 Позже появлялись идеи создать аппараты легче воздуха, в частности Франческо де Лана-Терци предложил создать аппарат из сфер, внутри которых был бы создан вакуум. В своих расчетах он не учел одного – давление воздуха попросту раздавило бы эти сферы. Тем не менее это была первая идея воздухоплавания, о чем пойдет речь в следующей статье.

История воздухоплавания

 Воздухоплаванием называют полет на аппарате легче воздуха. Сама мечта о полетах преследовала человека с древних времен, даже разрабатывались теоретически модели аппаратов тяжелее воздуха, однако в те времена построить их было невозможно, техника того времени не соответствовала идеям. Так люди пришли к идее аппаратов легче воздуха, что можно отнести к достижениям человечества и это в свою очередь первый этап развития авиации.

 Официальной датой начала воздухоплавания считают 5 июня 1783 года, когда братья Монгольфе построили свой первый аэростат. А уже 27 августа того же года профессор Шарль создал шар, наполненный водородом. Так началась эпоха воздухоплавания, хотя по некоторым источником в Китае еще в 1306 году был построен первый воздушный шар, однако фактических подтверждений этому нет. Поэтому то браться Монгольфье и считаются первооткрывателями.

 После этого воздухоплавание стало развиваться, так, например 1 декабря профессор Шарль поднялся на высоту в 2 километра. А в 1785 Бланшар смог перелететь через Ла-Манш.

 Большой толчок к развитию аэростатов придала возможность их военного использования, так, во время гражданской войны в США армия Северных штатов активно использовала воздушные шары для разведки и наблюдения за противником.

 Дирижабли

 Следующий этап развития аэростатов – дирижабли. Это воздушные шары, сделанные в форме эллипсоида. Про дирижабли у нас есть отдельная статья.

 Воздухоплавание в наше время

 И в наше время продолжают создавать воздушные шары и дирижабли, которые используются для различных целей. Конечно , как транспорт они не пригодны, так как слишком медлительны и во многом зависят от направления ветра, но у них есть много преимуществ, по сравнению с самолетами, например, они гораздо дешевле.

Конец эпохи дирижаблей

 Закатом эры дирижаблей считают 1937 год, когда сгорел пассажирский дирижабль «Гиндебург» - крайне известный случай, так как до наших дней сохранилась видеозапись катастрофы. Тогда погибло 36 человек.

Планёры

Планёр – это летательный аппарат, который держится в воздухе за счет подъёмной силы набегающего на крыло потока воздуха. Также называют несущую конструкцию летательного аппарата. Планёры были первыми летательными аппаратами тяжелее воздуха, сперва появились они, а уже потом аэропланы, оснащенные двигателями.

 В конце 19 века очень многие конструировали планёры, тогда попытки создать аппарат тяжелее воздуха с мотором были неудачными, так как не было подходящих силовых установок, они появились лишь позже, но речь об этом пойдет в следующей статье.

 Первые достижения человечества связанные с полетами на аппаратах тяжелее воздуха относятся именно к планёрам. Первый планёр был сконструирован Джорджом Кейли в 1853 году. Расцвет планёром пришелся на 20-30 годы двадцатого века, когда начался настоящий бум планерных школ, распространен этот спорт и сегодня. Современные планёры сильно отличаются от своих самых первых предков, в них используются все достижения в аэродинамике, используются современные легкие и надежные материалы.

 Сегодня каждый может создать планёр своими руками – в Интернете много чертежей моделей. Есть и радиоуправляемые планёры. Кстати, самая простая модель – обычный бумажный самолетик – их наверное делали все.

Самолеты братьев Райт

 Братья Райт известны если не всем, то большинству. Именно с их именем связывают огромный толчок в развитии авиации, именно их достижения во многом определили развитие самолетов.

 Начали братья с постройки планёров и бумажных змеев. Они высчитывали аэродинамические показатели крыла, разработали систему проектирования, испытывали опытные образцы в аэродинамической трубе. Братьев Райт считают первыми авиастроителями, которые одновременно исследовали проблемы двигателей и управления самолетами. Наконец, 17 декабря 1903 года Орвилл Райт преодолел 37 метров за 12 секунд, этот момент был запечатлне на фотографии. Это был первый полет аппарата тяжелее воздуха с двигателями. Самолет назывался Флайер-1.

 Следующий серьезный успех братьев Райт связан с третьей моделью, которая называлась Флайер-3. На ней Уилбер Райт смог пролететь почти 39 километров за 39 минут. Эта модель была достаточно надежной и могла легко приземлятся без повреждений. Братья Райт без сомнения внесли огромный вклад в развитие авиации.

ДОРОГА В КОСМОС

Ведущий: Ребята, 12 апреля наша страна отмечает День космонавтики. Это всенародный

 праздник. Для нас кажется привычным, что стартуют с Земли космические корабли.

 Месяцами в космических станциях живут и трудятся космонавты.

Но, много тысяч лет назад, глядя на ночное небо, человек мечтал о полете к звездам. Миллиарды мерцающих ночных светил заставляли его уноситься мыслью в безбрежные дали Вселенной, будили воображение, заставляли задумываться над тайнами мироздания. Шли века, человек приобретал все большую власть над природой, но мечта о полете к звездам оставалась все такой же несбыточной, как тысячи лет назад. Легенды и мифы всех народов полны рассказов о полете к Луне, Солнцу и звездам.

12 апреля наша страна и весь мир отмечает 50летие с момента первого полёта человека в космос. Это всенародный праздник. Сегодня для нас кажется привычным, что стартуют с Земли космические корабли. В высоких небесных далях происходят стыковки космических аппаратов. Месяцами в космических станциях живут и трудятся космонавты, уходят к другим планетам автоматические станции. Вы можете сказать “что тут особенного?”

Но ведь совсем недавно о космических полетах говорили как о фантастике. И вот 50 лет назад началась новая эра – эра освоения космоса. 12 апреля 1961 года впервые в мире на космическом корабле “Восток” совершил полет первый космонавт планеты. Им был наш гражданин Юрий Алексеевич Гагарин. Первый полет в космос длился всего 108 минут.

Летит в космической дали

Стальной корабль

 Вокруг Земли.

 И хоть малы его окошки,

 Всё видно в них

 Как на ладошке:

 Степной простор,

 Морской прибой,

 А может быть

 и нас с тобой!

Жители Земли всегда будут с благодарностью помнить имена людей, открывших новую сферу человеческой деятельности. В этом созвездии одни из самых ярких – имя первого космонавта планеты Юрия Гагарина, имя главного конструктора академика Сергея Павловича Королева и имя основоположника космонавтики как науки Константина Эдуардовича Циолковского

2 ведущий: В 1911 году Циолковский произнес свои вещие слова: “Человечество не останется вечно на Земле, но, в погоне за светом и пространством, с начала робко проникнет за пределы атмосферы, а затем завоюет себе все около солнечное пространство”. И с этого момента великие умы планеты начали трудиться над началом реального освоения космоса...

С момента первого полёта человека в космос за пределами Земли побывало 520 космонавтов среди них 55 женщин.. Космонавты планеты провели за пределами Земли свыше 10 000 человеко-дней , включая более 100 человеко-дней выходов в открытый космос. Представители 36 стран побывали на орбите Земли.

Звучит музыка. Вбегают Незнайка и Пончик и кричат «опоздали, быстрей!», «скажите, здесь отправляется в космос ракета?», «мы космонавты, хотим в космос!»

Ведущий : ребята, вы узнали кто это? (ОТВЕЧАЮТ) обращаясь к героям – а вы разве знаете, как управлять ракетой и куда лететь?

Герои: растерянно «нет»

Ведущий: тогда оставайтесь с нами и сможете узнать о космических полетах, космонавтах. У нас присутствуют специалисты, которые готовы ответить на любой вопрос. Поприветствуем их: Историки; Физики; Космонавты; Инженеры космической техники; Врач.

Незнайка: Я хочу спросить! Я! Уважаемые историки, расскажите, как началась дорога к  космосу, когда впервые люди обратили внимание на звезды?

 Звёзды, звёзды, с давних пор

 Приковали вы навеки

 Человека жадный взор.

 И в звериной шкуре сидя

 Возле красного костра,

 Неотрывно в купол синий

 Мог глядеть он до утра.

 И глядел в молчанье долгом

 Человек в простор ночной -

 То со страхом, то с восторгом,

 То с неясною мечтой.

 И тогда с мечтою вместе

 Сказка зрела на устах:

 О загадочных созвездьях,

 О неведомых мирах.

 С той поры живут на небе,

 Как в ночном краю чудес, -

 Водолей, Стрелец и Лебедь,

 Лев, Пегас и Геркулес.

Незнайка: Пончик, записывай, это нам пригодится, когда полетим в космос.

Пончик: угу, записал. Ну все? Теперь мы полетим?

Ведущий: подождите, где же ваша ракета?

Незнайка: Пончик, у тебя есть ракета?

Пончик: роется в кармане, вытаскивает булки… «нет»

Ведущий: давайте вместе с ребятами посмотрим на экран и увидим, как выглядит ракета в момент старта.

Ведущий предлагает игру «собери ракету» среди 2 команд по 3 чел.

 Ведущий: Но это еще не все, чтобы полететь в космос нужно преодолеть главную трудность. И об этом нам расскажут физики. Ведь только они знают, как запустить ракету в небо. Итак, вопрос физикам. Скажите, в чем состояла основная трудность на пути в космос?

Главная трудность на пути в космос – преодолеть земное притяжение.

 Наша земля - это шар, всем известно.

 Но почему же тогда, интересно,

 В космос не льется вода из морей,

 Люди спокойно гуляют по ней,

 И никогда никакие предметы

 В космос не падали с нашей планеты?

 Как удержаться на ней получается,

 Если планета еще и вращается?!

Все потому, что есть чудо такое

 Держит нас всех – притяженье земное.

 Наша земля как огромный магнит

 Все, что лежит на ней или стоит,

Плавает, скачет, ползёт и идёт

 Все притянула, упасть не даёт.

 Дело, поверьте, совсем не простое

 Преодолеть притяженье земное.

 Так что у ракеты должно быть три скорости. Первая – добраться до спутника. Вторая – к планетам. Третья – к звездам. И каждый космонавт назубок помнит эти три скорости.

Проводится игра «3 скорости» (дети бегут по кругу под музыку: на 1 скорость медленно «гусиным» шагом, на 2 побыстрее на полусогнутых ногах, на 3 быстро с поднятыми конусом руками).

Пончик: Ребята, скажите, а собаки лететь в космос могут? Я хочу с собой в полет взять своего друга – Бублика. (показывает игрушку-собаку)

Незнайка: Это тебе не к ребятам обращаться нужно, а к инженерам космической техники!

Пончик: Ух ты! А ты откуда знаешь?

Незнайка: Знайка мне рассказывал, что инженеры создают ракеты. Сначала делают модель на компьютере, а потом по образцу настоящие ракеты строят.

48 лет назад наша космическая ракета стартовала в космос.

А еще был запущен первый Искусственный Спутник Земли.

На втором спутнике в космос полетела собака Лайка.

Пончик ест бублик. Незнайка обходит его, внимательно рассматривая.

Незнайка: Пончик, ты настоящий космонавт!

Пончик: Потому, что такой же быстрый, как ракета?

Незнайка: Потому, что ты со скоростью света поедаешь бублики! Ребята, а каким должен быть космонавт? (ОТВЕТЫ ДЕТЕЙ)

Ведущий: давайте зададим вопрос врачу: каким должен быть космонавт? Ведь именно врач определяет – выдержит космонавт полет или нет.

Врач: Требования к космонавтам такие: во-первых, отменное здоровье; во-вторых, огромное желание стать космонавтом.

Пончик: Здоровье есть? Есть! (загибает 1 палец) вот сколько здоровья! (показывает упитанный живот)

Незнайка: Желание есть? Есть! (загибает 2 палец пончику) вот какое огромное желание! (рис в воздухе круг)

Ведущий: Давайте у ребят спросим - какую подготовку должен пройти космонавт к полету?

Он – пример для всех ребят

 Его зовут героем.

 Гордо носит космонавт

 Звание такое.

Чтобы космонавтом стать,

 Надо потрудиться:

 День с зарядки начинать,

 Хорошо учиться.

Показаться и врачу –

 Здесь экзамен строгий.

 Слабакам не по плечу

 Звездные дороги.

На корабль могут взять

 Только сильных, ловких.

 И поэтому нельзя

 Здесь без тренировки.

Барокамера, бассейн,

 Где мы невесомы…

 Это космонавтам всем

 Хорошо знакомо.

Вот кабину карусель

 Кружит круг за кругом.

 Не снаряд, а просто зверь

 Эта центрифуга.

Очень много предстоит

 Испытаний разных.

 Тот, кто в космос полетит,

 Их пройти обязан.

Он профессии любой

 Должен знать секреты –

 Ведь на высоте такой

 Не спросить совета.

Незнайка и Пончик: а мы знаем специальную зарядку для космонавтов. Повторяйте за нами: под музыку дети левой рукой рисуют круг по часовой стрелке, а правой – против часовой, рукой рис. круг а ногой квадрат и т.д.

Пончик: Знаешь, Незнайка, я что-то передумал лететь в космос…

Н.: почему, Пончик?

П.: я боюсь заблудиться. Ведь там нет табличек с названиями улиц….

Н.: да там и улиц-то нет.

Вед.: не волнуйтесь, ребята вам сейчас расскажут как не заблудиться в космосе.

По порядку все планеты

 Назовёт любой из нас:

 Раз - Меркурий,

 Два - Венера,

 Три - Земля,

 Четыре - Марс.

 Пять - Юпитер,

 Шесть - Сатурн,

 Семь - Уран,

 За ним - Нептун.

 Он восьмым идёт по счёту.

 А за ним уже, потом,

 И девятая планета

 Под названием Плутон.

Герои: молодцы! А теперь отгадайте космические загадки.

Чтобы глаз вооружить

И со звездами дружить,

Млечный путь увидеть чтоб

Нужен мощный … (телескоп)

Телескопом сотни лет

Изучают жизнь планет.

Нам расскажет обо всем

Умный дядя … (астроном)

Астроном — он звездочет,

Знает все наперечет!

Только лучше звезд видна

В небе полная … (Луна)

До Луны не может птица

Долететь и прилуниться,

Но зато умеет это

Делать быстрая … (Ракета)

У ракеты есть водитель,

Невесомости любитель.

По-английски: «астронавт»,

А по-русски … (Космонавт)

Большой подсолнух в небе,

Цветет он много лет, Цветет зимой и летом,

 А семечек все нет.

(Солнце)

Это что за потолок?

 То он низок, то высок,

 То он сер, то беловат,

То чуть-чуть голубоват.

А порой такой красивый —

Кружевной и синий-синий.

(Небо)

Ночью на небе только один

Большой серебристый

Висит апельсин.

(Луна)

Миновали две недели,

Апельсина мы не ели,

Но осталась в небе только

Апельсиновая долька.        

(Месяц)

Вся синяя дорожка

Усыпана горошком. 

(Звезды)

Над клубком челнок летает,

На клубок витки мотает.

(Спутник)

 Игра «космонавты»: половина группы образуют круги-ракеты (4-5). В каждой «ракете» может уместиться только 2 «космонавта». Общее количество мест должно быть меньше количества играющих детей. Посередине площадки космонавты, взявшись за руки, ходят по кругу, приговаривая: “Ждут нас быстрые ракеты для прогулок по планетам. На какую захотим, на такую полетим! Но в игре один секрет: опоздавшим места нет”. С последним словом дети опускают руки и бегут занимать места в ракете. Те, кому не хватило места в ракетах, садятся на места.

Ведущий 1. Из 40000 профессий, существующих на Земле, профессия космонавта самая трудная, опасная и ответственная. Это настоящий подвиг. Подвиг научный, технический, но, прежде всего – человеческий.

Когда последний закруглен виток

 Так хорошо сойти на Землю снова

 И окунуться после всех тревог

 В живую красоту всего земного.

 Галактика в сеченье звездных трасс,

 Нам на нее глядеть, не наглядеться,

 Но, поднимаясь в небо всякий раз

 Своей Земле мы оставляем сердце.

Герои: Нам пора прощаться! Знайка, наверное, уже достроил ракету. А вам в подарок мы дарим космические раскраски. До свидания!

Урок 8-10 кл.

ПОНЯТИЕ О ВИЧ-ИНФЕКЦИИ И СПИДе. МЕРЫ ПРОФИЛАКТИКИ ВИЧ-ИНФЕКЦИИ

Предмет: ОБЖ.

Класс: 11.

Модуль 2. Основы медицинских знаний и здорового образа жизни.

Раздел 4. Основы здорового образа жизни.

Глава 3. Нравственность и здоровье.

Урок №14. Понятие о ВИЧ-инфекции и СПИДе. Меры профилактики ВИЧ-инфекции.

Дата проведения: «____» _____________ 20___ г.  

Урок провёл: преподаватель-организатор ОБЖ Хаматгалеев Э. Р.

Цель: рассмотреть общие понятия о ВИЧ-инфекции и СПИДе; познакомиться с мерами профилактики ВИЧ-инфекции.

Ход уроков

I.                  Организация класса.

Приветствие. Проверка списочного состава класса.

II.               Сообщение темы и цели урока.

III.           Актуализация знаний.

1.     Какие основные причины способствуют заражению инфекциями, передаваемыми половым путём (ИППП)?

2.     Какие существуют наиболее распространённые инфекции, передаваемые половым путём?

3.     Какие меры профилактики следует соблюдать, чтобы избежать заражения ИППП?

4.     Какое наказание предусматривается в Уголовном кодексе Российской Федерации за умышленное заражение венерической болезнью?

IV.           Проверка домашнего задания.

Заслушивание ответов нескольких учеников на домашнее задание (по выбору учителя).

V.               Работа над новым материалом.

СПИД – это финальная стадия инфекционного заболевания, вызываемого вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ) и передающегося при половом контакте и с кровью.

В начале 1980-х гг. в США, а также спустя 2-3 года в Западной Европе и ряде других стран стала распространяться ранее неизвестная болезнь. Исследования показали, что это заболевание характеризуется медленно прогрессирующим дефектом иммунной системы человека, который приводит к гибели больного от вторичных поражений, связанных с нарушением иммунной системы. Эта болезнь получила название синдром приобретённого иммунодефицита (СПИД).

Возбудителем болезни является вирус иммунодефицита человека. Известны две модификации вируса – ВИЧ-1 и ВИЧ-2. Вирус гибнет при температуре 56 ⁰С в течение 50 мин, при 70-80 ⁰С через 10 мин, быстро инактивируется этиловым спиртом, эфиром, ацетоном, 0,2%-ным раствором гипохлорита натрия и другими дезинфицирующими средствами.

Источником возбудителя инфекции является человек в любой стадии инфекционного процесса. Заразиться вирусом можно при половом сношении, переливании крови и её компонентов, использовании медицинского инструмента, загрязнённого кровью, содержащей возбудителей. Возможность передачи вируса при половом сношении обусловлена травматизацией кожи и слизистых оболочек партнёров. Наибольшая степень травматизации бывает при сношениях, осуществляемых через задний проход, что обусловливает наиболее быстрые темпы распространения вируса среди мужчин-гомосексуалистов.

Передача вируса при поцелуях в губы маловероятна. Возможность передачи вируса при «бытовых» поцелуях, пользовании общими столовыми приборами, туалетом, полотенцем и т. п. была отвергнута на основании результатов долговременного наблюдения за семьями инфицированных.

Передача вируса при переливании заражённой крови приводит к заражению в 80-100% случаев. Большой риск заражения имеют внутривенные инъекции, выполняемые нестерильными иглами и шприцами, которыми перед этим проводили такую же процедуру инфицированному человеку. Наиболее высока вероятность заразиться таким путём у наркоманов.

Передача вируса в стоматологической практике, при косметических процедурах, в парикмахерских теоретически допустима, но пока не зарегистрирована.

В нашей стране отмечена тенденция к смешанному типу заболеваний. Зарегистрированы заражения в результате половых контактов, при переливании инфицированной крови и внутрибольничные заражения, связанные с нарушением правил стерилизации медицинского инструментария.

Если раньше почти половину инфицированных составляли наркоманы, то в последние годы выросло количество больных, заражённых половым путём (около 60%). При этом женщины заражаются почти в 1,5 раза чаще, чем мужчины. К сожалению, увеличивается и количество детей, рождённых от ВИЧ-инфицированных матерей, с установленным диагнозом ВИЧ-инфекция.

Основным направлением в профилактике ВИЧ-инфекции считают обучение населения правильному половому поведению, начиная со среднего школьного возраста, а именно: ограничению числа половых партнёров и использованию презервативов.

Следующее направление профилактики – обеспечение в медицинских учреждениях неукоснительного выполнения правил использования и стерилизации шприцев, игл, а также использования шприцев и систем для переливания крови одноразового пользования.

Подчеркнём, что здоровье и жизнь каждого человека в первую очередь зависит от него самого, от знаний им факторов риска и от правильности избранного образа жизни.

Здоровый образ жизни, чистота во взаимоотношениях полов, супружеская верность – лучшая профилактика СПИДа.

Уберечься от СПИДа может тот, кто ведёт нормальную половую жизнь, соблюдает элементарные правила личной гигиены, не употребляет наркотики.

Следует всегда иметь в виду, что сегодня ВИЧ-инфекция распространяется у нас в России, как и на Западе, главным образом половым путём и количество инфицированных неуклонно растёт.

Большинство заражённых ВИЧ-инфекцией остаются внешне здоровыми, т. е. вирус многие годы может не проявлять себя, и только специальные анализы крови выявляют наличие инфекции у человека. Человек может и не знать, что он заражён, передавая вирус другим людям.

Пока вакцины, предохраняющей от заражения ВИЧ-инфекцией, нет. Радикального метода лечения СПИДа также нет, СПИД пока неизлечим и неизбежно ведёт к смерти.

Внимание!

Главной причиной заболеваемости и смертности людей от СПИДа является не сам вирус, а другие инфекции и заболевания, которым организм не может сопротивляться в результате действия ВИЧ-инфекции.

VI.           Выводы.

1) Вирус иммунодефицита человека передаётся при половом контакте и с кровью.

2) Синдром приобретённого иммунодефицита (СПИД) – смертельная болезнь.

3) Природа дала человеку разум, используя который он создаёт искусственную среду обитания для более комфортной жизни. Но этот же разум должен помочь человеку научиться жить безопасно в той реальной среде, которую он создал. Прежде чем что-то сделать, необходимо подумать, для чего это нужно и к чему может привести. Будем надеяться, что разум всё-таки победит.

VII.        Вопросы.

1.     Что такое ВИЧ-инфекция и СПИД?

2.     Какие существуют пути заражения ВИЧ-инфекцией?

3.     Какие существуют группы риска по заражению ВИЧ-инфекцией?

4.     Почему в последнее время ВИЧ-инфекцией заражаются чаще всего подростки? Обоснуйте свой ответ.

VIII.    Задание.

Сформулируйте для себя меры профилактики заражения ВИЧ-инфекцией.

IX.           Дополнительные материалы к §14.

Статистика

Первый случай заражения СПИДом был зарегистрирован в 1959 г., а впервые ВИЧ-инфекция была описана в 1981 г. в США. В 80-е гг. XX в. отмечено распространение ВИЧ-инфекции на территориях Европы, Австралии, Азии. В настоящее время общее число ВИЧ-инфицированных в мире превышает 40 (!) млн человек.

Наибольший процент заражённых – среди населения стран Карибского бассейна, Центральной Африки, США, Западной Европы. Болеют преимущественно жители городов.

На территории бывшего СССР ВИЧ-инфекция регистрируется с 1985 г. По данным Российского центра по профилактике и борьбе со СПИДом, на 31 декабря 2010 г. в России зарегистрировано 589581 инфицированных вирусом иммунодефицита (ВИЧ), из них больных СПИДом 12977 человек, среди детей инфицированных 5231, больных СПИДом 307. Около 66000 россиян уже умерли от СПИДа.

По данным МЧС России, ежедневно заражается около 100 человек. В 80% случаев заражаются лица в возрасте 15-39 лет.

Только в Московской области на 1 декабря 2010 г. был выявлен 38051 инфицированный, из них больных СПИДом 287 человек.

Статья  Уголовного кодекса Украини

1.     Заведомое поставление другого лица в опасность заражения ВИЧ-инфекцией наказывается ограничением свободы на срок до трёх лет, либо принудительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до одного года.

2.     Заражение другого лица ВИЧ-инфекцией лицом, знавшим о наличии у него этой болезни, наказывается лишением свободы на срок до пяти лет.

3.     Деяние, предусмотренное частью второй настоящей статьи, совершённое в отношении двух или более лиц либо в отношении несовершеннолетнего, наказывается лишением свободы на срок до восьми лет с лишением права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью на срок до десяти лет либо без такового. 

Положительный ВИЧ-анализ может перечеркнуть человеческую жизнь…

X.               Окончание урока.

1.     Домашнее задание. Подготовить к пересказу §14 «Понятие о ВИЧ-инфекции и СПИДе. Меры профилактики ВИЧ-инфекции» (сс. 74-77); выполнить задание (рубрика «Задание», с. 76).

2.     Выставление и комментирование оценок.

https://docviewer.yandex.ua/?url=http%3A%2F%2Fumc.ucoz.com%2FOBZH%2F11%2FVar1%2Furok_14-ponjatie_o_vich-infekcii_i_spide-mery_prof.doc&name=urok_14-ponjatie_o_vich-infekcii_i_spide-mery_prof.doc&lang=ru&c=56d02afe57be

«Розквітай же, рідна українська мово!»

5-6 кл.

Сценарій свята  до Міжнародного дня рідної мови

Сцена прикрашена квітами, рушниками. У центрі слова «О слово рідне, що без тебе я!».

Лунають слова за сценою:

«Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!»

Згорають очі слів, згорають слів повіки.

Та є слова, що рвуть байдужий рот.

Це наше слово. Жить йому повіки.

Народ всевічний. Слово — наш народ.

 На сцену виходять ведучі.

 ВЕДУЧИЙ  Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

ВЕДУЧА  Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

ВЕДУЧИЙ Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

ВЕДУЧА Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.

Гімн України

         Молитва до мови  К. Мотрич

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров`я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.

ВЕДУЧИЙ   «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

ВЕДУЧА  У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова — державна мова України.

УЧЕНЬ

         Мово рідна, слово рідне,

         Хто вас забуває,

         Той у грудях не серденько,

         Тільки камінь має…

         У тій мові ми співали,

         В ній казки казали,

         У тій мові нам минувшість

         Нашу відкривали…

УЧЕНЬ

Мова кожного народу

неповторна і — своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас.

ВЕДУЧИЙ  Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.

Пісня ( хор)

ВЕДУЧА   Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей. На весь світ стало відомим ім’я Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду і підтримку розвитку української мови.

 ВЕДУЧИЙ  І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря — об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового  „Кухлик”.(Звучить гумореска у виконанні учня).

Дід приїхав із села,

 Ходить по столиці.

 Має гроші – не мина

 Жодної крамниці.

 Попросив він: - Покажіть

 Кухлик той, що з краю.

 Продавщиця: - Што? Чєво?

 Я не панімаю.

 - Кухлик, люба, покажіть,

 Той, що збоку смужка.

 - Да какой же кухлік здєсь,

 Єслі ето кружка!

 Дід у руки кухлик взяв

 І насупив брови:

 - В Україні живете

 Й не знаєте мови…

 Продавщиця теж була

 Гостра та бідова.

 - У мєня єсть свій язик,

 Ні к чєму мне мова.

 І сказав їй мудрий дід:

 - Цим пишатися не слід,

 Бо така сама біда

 В моєї корови:

 Має, бідна, язика

 – І не знає мови!

ВЕДУЧА  Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову.

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

...Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.

ВЕДУЧИЙ      Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

 ВЕДУЧА   Ось кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови»:

 - 1720 рiк - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

- 1775 рiк - зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях.

- 1862 рiк — закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

-  1876 рiк — указ росiйського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пiсень.

- 1884 рiк — закрито всi українськi театри.

-  1908 рiк - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкiддивою.

-   1914 рiк — росiйський цар Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали.

-   1938 рiк — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi укранськiй.

 -  1983 рiк — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

 -  1989 рік - видано постанову, яка закрiплювала в Українi російську мову як офiцiйну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні...

Пісня Савченко Ю. «Стоїть гора високая»

ВЕДУЧА   Почуйте, друзі, крик згорьованої душі україн­ських поетів, зойк їх зраненого серця, відчуйте їх болі у своїй душі — і згадайте, що ми українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені.

УЧЕНЬ

   Молитва за рідну мову

   Боже, Отче милостивий,

  Ти нам дав ту мову красну,

 Поміж мовами найкращу,

 Нашу рідну, нашу власну.

 Тою мовою співала

 Нам, маленьким, наша мати,

 Тою мовою навчала

 Тебе, Боже, прославляти.

 Тою мовою ми можем

 Величатись перед світом,

 Бо між мовами ця мова -

 Мов троянда поміж цвітом.

 Хоч би й хто напастував нас,

 Хоч би й хто посмів грозити, -

 Дай нам силу, дай відвагу

 Рідну мову боронити.

 Поможи, Небес Владико,

 Хай буде по Твоїй волі,

 Щоб та мова гомоніла

 Вільно: в хаті, церкві, в школі.

 Дай діждати пошанівку

 Рідного святого слова,

 Щоб цвіла на славу Божу

 Наша українська мова!

ВЕДУЧА  Українська література має свою могутню класику визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч. Прислухаймось до чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, втілених у поетичне слово.

Учень.

       Я знаю силу слова –

       воно гостріш штика

       І швидше навіть кулі,

       не тільки літака.

       Воно проміння швидше,

       в нім – думка й почуття

       воно іде в народи

       для вічного життя…

                               В.Сосюра

Пісня ( хор)

ВЕДУЧИЙ  Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови в наслідку призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

Не грайся словом. Є святі слова,

 Що матері з доріг вертають сина.

 Спіши до неї, доки ще жива,

 Допоки розум і допоки сила.

 Знайди те слово - вічне і земне.

 За часом час нам світ перестилає.

 Минуще все. Лиш слово не мине

 І та любов, що смертю смерть долає.

ВЕДУЧА   Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

 Пісня Савченко «Птах волі»

ВЕДУЧИЙ   Таких чудових пісень, цих перлин світового мелосу український народ витворив тисячі, а якщо точніше — більше 300 тисяч. У народних піснях, на витворах красного письменства од віків стугонить висока ідея глибокої синівської любові до рідного краю, до неньки-України. Народна ж пісня жива доти, доки жива її першооснова — мова.

УЧЕНЬ

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

 Велична постать вічного Христа.

О Господи! Знайди нас всіх, знайди,

 Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

Прости гріхи й провини безневинні,

 І до спасіння всіх нас поведи.

УЧЕНЬ

О Господи! Зціли нас всіх, зціли,"

 Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, впізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мова,

Найкраща пісня в стоголоссі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

УЧЕНЬ

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Ти, сповнена любові і відваги,

З-за ґрат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

ВЕДУЧА  Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

ВЕДУЧИЙ  Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

Виконується пісня на слова В. Симоненка «Лебеді материнства» (сопілкарі школи)

УЧЕНЬ

Рідна мово моя українська

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг...

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!

ВЕДУЧА   Ось і добігає кінця наше свято. У пророчому посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм» український Мойсей — Тарас Григорович Шевченко писав:

Все розберіть... та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї сини? яких батьків?

Ким? За що закуті?

ВЕДУЧИЙ   Поставмо ці питання й собі. Відчуймо себе не «рабами, подножками, гряззю Москви» і не «варшавським сміттям», не «перевертнями», що «з матері полатану сорочку знімають, помагають недолюдкам матір катувати». Ні! Згадаймо, що...

Ми є нащадки гнівного Тараса,

Його терни торкнулись наших тіл.

Народ возвести в націю — не в расу

Огненним словом Велетень хотів...

Встеляймо кручу пам’яті щоденно

Освяченими вітами верби:

Держава наша буде суверенна,

Коли відчуємо себе народом ми.

Під перші акорди пісні « Мово моя!» П. Двірського учасники свята виходять на сцену.

http://natalya83.ucoz.ru/load/scenarij_svjata_quot_rozkvitaj_zhe_ridna_ukrajinska_movo_quot/1-1-0-1

Лінійка-реквієм
 «День пам’яті Небесної сотні. Герої не вмирають!»

Ведучий: Всі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведуча: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось.

Ведучий. 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.

Ведуча. 30 листопада обурена таким рішенням уряду молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві, всіляко підкреслюючи мирний характер своєї акції. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності. Та злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

Ведучий: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

(відео «Обличчя майдану»)

Ведуча:  Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Події у Києві 18-20 лютого стали фінальним і найбільш драматичним етапом революції.

Ведучий: На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.

Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Ведучий: Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Ведуча: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Ведучий: Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Ведуча: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

(відео «Мамо, не плач»)

Читець 1

…і мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

Вони загинули за нас весною

Віддали все що було в їхньому житті

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів

у темне небо по руках в відкритих трунах

до світу кращого крізь сльози матерів,

не буде прощення убивцям й нам не буде,

коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,

хто не дістався правди, оступившись на півкроці,

горять серця, палають вільні душі,

зійшла зоря, гряде нове життя,

герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,

витає дух нескореної волі,

гримлять щити, молитви і пісні,

рядами рівними між нас ідуть герої,

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник ,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Читець 2.

Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльози по щоках і обороні…

Сотники, що полягли,– не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

Читець 3.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

(відео «Пливе кача»)

Ведучий. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України! (хвилина мовчання)

Ведуча. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

Нехай пам’ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

Ведучий. А ще ми маємо піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей. Без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів… І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них.

Вічна пам’ять героям!

Слава Україні!

P.S:  За матеріалами педагога-організатора  Озірної І.М  Ковтунівського навчально-виховного комплексу

 Золотоніської районної ради Черкаської області.

Ведучий: Всі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведуча: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось.

Ведучий. 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.

Ведуча. 30 листопада обурена таким рішенням уряду молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві, всіляко підкреслюючи мирний характер своєї акції. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності. Та злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

Ведучий: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

(відео «Обличчя майдану»)

Ведуча:  Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Події у Києві 18-20 лютого стали фінальним і найбільш драматичним етапом революції.

Ведучий: На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.

Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Ведучий: Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Ведуча: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Ведучий: Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Ведуча: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

(відео «Мамо, не плач»)

Читець 1

…і мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

Вони загинули за нас весною

Віддали все що було в їхньому житті

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів

у темне небо по руках в відкритих трунах

до світу кращого крізь сльози матерів,

не буде прощення убивцям й нам не буде,

коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,

хто не дістався правди, оступившись на півкроці,

горять серця, палають вільні душі,

зійшла зоря, гряде нове життя,

герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,

витає дух нескореної волі,

гримлять щити, молитви і пісні,

рядами рівними між нас ідуть герої,

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник ,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Читець 2.

Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльози по щоках і обороні…

Сотники, що полягли,– не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

Читець 3.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

(відео «Пливе кача»)

Ведучий. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України! (хвилина мовчання)

Ведуча. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

Нехай пам’ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

Ведучий. А ще ми маємо піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей. Без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів… І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них.

Мой милый друг!
Бери с собой в дорогу
Своих любимых книжкиных друзей.
В известный час они тебе помогут
Найти мечту и сделать жизнь светлей.

Библиотечный урок «Книга в твоих руках» 5-6 классы.

Цели:

- познакомить детей с историей создания книги;

- способствовать развитию устной связной речи, познавательной сферы;

- вызвать желание читать литературу о создании книги. 

Оборудование. Компьютер. Электронная презентация. Книги школьной библиотеки.

Ход урока

I. Оргмомент

- Здравствуйте, ребята. Я рада вас видеть в школьной библиотеке. 

II. Вводная беседа

        « Дом без книги подобен телу, лишенному души», - так говорили в древности. Человек, любящий и умеющий читать, - счастливый человек. Он окружен множеством умных и верных друзей…
           Друзья эти – книги. Книги встречают нас в раннем детстве, сопровождают нас всю жизнь. Они заставляют нас становиться лучше. Огромный мир, заманчивый и разнообразный, врывается к нам в комнату со страниц любимых книг.
 III . Постановка темы, целей

     - Сегодня вы узнаете, когда и где появились письменность и первые книги, какими они были, об истории печатной первой книги. Вам предоставляется возможность побывать в разных уголках Земного шара, ведь наше занятие пройдёт в форме виртуального путешествия.   А чтобы путешествие было удачным , нам помогут лоцманы Книжного моря. 

IV. Основная часть «Путешествие по Книжному морю»

- Отправляясь в путешествие не забудьте взять с собой смекалку , внимание и хорошее настроение.

    Итак, в путь!

1.     История создания письменности

      Как вы думаете, всегда ли было письмо в том виде, в котором оно сейчас?       

    Начальною формою письма была пиктография, т. е. письмо в рисунках. Например, рисунок – две человеческие стопы – символизирует понятие «идти в пещеру».
    Следующим этапом развития письма была идеография. Идеография или идеограмма – условный письменный знак, обозначающий целое слово или корень.
    Позже египтяне научились разделять слово на буквы и возникли иероглифы. Один рисунок обозначал одно слово или одну букву. Иероглифы были сложны в написании.

   А китайцы пользуются иероглифами и  сейчас. Посмотрите, как выглядит иероглиф «книга».

    Буквенный алфавит, где есть знаки не только для гласных и согласных, появился впервые у древних греков. Греческий алфавит получился простым и удобным, поэтому им пользовались и другие народы Средиземноморья.

  Латинский алфавит возник из греческого письма. В средние века латынь стала международным языком.

    А славянский алфавит, которым мы с вами пользуемся изобрели в 862 году  братья Кирилл и Мефодий. В честь одного из братьев алфавит назвали кириллица.

Вопросы:

- Назовите этапы развития письма.

 

 А наше путешествие продолжается и поведет дальше наш корабль лоцман _______________ .

2.     История сознания книги.

1)     Рассказ лоцмана «Книги в Древнем Египте»

    Отправляемся в путешествие по древней и загадочной стране - Египет. 

   В Древнем Египте тексты  высекали на каменных плитах.

  Потом древние народы делали книги из глины. Они выдавливали особые значки острой палочкой на плитках из мягкой глины. Потом глиняные таблички сушили или обжигали.  Из таких табличек составляли книги.
  Египтяне сделали  одно удивительное открытие. Они придумали, как изготовить удобный, гладкий и эластичный материал для письма – папирус. Когда-то на берегах Нила и около озера Чад зеленели заросли высокого растения, немного похожего на осоку. Это - папирус. Его стебли разрезали поперек и укладывали рядами, чтобы край одного стебля ложился на край соседнего. Поперек одного шара стелили новый и прессовали. На протяжении многих лет ученые не могли разгадать, чем склеивали слои папируса. И они установили, что чудодействующий клей – сок самого растения, выдавленный под прессом. Он и цементировал тоненькие шары первого в истории листа.  Сделанный из папируса лист нельзя было складывать или перегибать. Страницы склеивались в длину и свёртывались в свитки, длина которых могла достигать нескольких десятков метров.    

Вопросы:

- Из чего делали книги древние египтяне? 

 - А теперь лоцман ______________ нас поведет дальше по Книжному морю .

2)  Рассказ лоцмана «Книги в Древней Греции»

  Продолжим наше увлекательное путешествие. Держим курс на Древнюю Грецию.  

  В древнем городе Пергаме был придуман материал для письма. Назван он был пергаментом по наименованию места, где был изобретён. Пергамент сделан из шкур молодых животных – телят, коз, овец, кроликов. Для изготовления этого материала шкуру животных тщательно промывали и вымачивали в золе, затем очищали от остатков шерсти, жира. Кожу растягивали на рамах, выглаживали пемзой, сушили и осторожно скоблили, придавали ей ровную поверхность. Из шкур получался белый, тонкий чрезвычайно прочный материал – пергамент. На нём можно было писать с обеих сторон. Пергамент был дороже, чем папирус, зато более прочен.

Вопросы:

- Какой материал для письма был придуман?

- Как вы думаете, почему пергамент был дороже, чем папирус?

 - Лоцман ______________  передает штурвал лоцману ______.

3) Рассказ лоцмана «Книги в Древнем Китае»

  А сейчас нас встречает удивительная страна - Древний Китай.

Сначала в Китае первые книги писали на тонких бамбуковых пластинках, которые нанизывали на крепкую бечёвку.

  Позднее китайцы писали свои книги кисточкой и тушью на шёлке.

  Китай считается родиной бумаги. Именно в Китае была изобретена бумага. Считается, что это сделал китайский ученый по имени Цай Лунь. Он сделал клейкую массу из бамбука и воды, раскатал её в плоский лист и оставил этот лист сушиться на солнце.  Секрет изготовления бумаги хранили почти пять столетий. Лишь в 6 веке о нем узнали японцы. В 751 году близ Самарканда арабам удалось взять в плен нескольких китайских мастеров, которые вынуждены были открыть секрет изготовления бумаги. Так бумага проникла в Персию, далее в Аравию, откуда арабы привезли её в Европу в 11 веке.        

Вопросы

- Кто изобрёл бумагу?

- Из какого растения делали бумагу в Древнем Китае?

- Почему секрет изготовления бумаги долго хранился?

 – К берегам Германии проложит курс лоцман _______________.

4) Рассказ лоцмана «Создание первой печатной книги в Германии»

  Приглашаю вас, ребята, отправиться в Германию. 

  Здесь в 15 веке, в небольшом городе Майнце, был создан первый печатный станок и выпущена первая печатная книга. Современный способ книгопечатания изобрел  немец Иоганн Гуттенберг. За час на нём можно было напечатать примерно 16 страниц книги. Гуттенберг составлял слова, соединяя металлические буквы – их называют шрифтом.

 Больше узнать о Гуттенберге вы сможете , прочитав книгу из нашей школьной библиотеки «Иоганн Гуттенберг» (Демонстрация книги)

Вопросы:

- Кто изобрёл первый печатный станок?

 – Не страшны бури и штормы лоцману ______________. Он нас уверенно прокладывает курс   по Книжному морю.

5) Рассказ лоцмана «История создания книги в России» 

 А теперь мы отправляемся  к российским берегам.  Сейчас вы узнаете, какими были первые книги на Руси, когда появилась первая печатная книга.

- Как вы думаете, из чего создавались книги на Руси, когда ещё не было бумаги?

  В России писали на бересте деревьев. Берестяные книги возникли у нас на Руси в 9 веке. Для изготовления книг бересту кипятили, соскабливали внутренний слой коры, а затем обрезали по краям, придавая нужную форму. Пройдя такую обработку, береста становилась эластичной, мягкой. Буквы на бересте процарапывались острым железным или костяным стержнем – писалом. 

  И вот в 1553 году в Москве по приказу царя Ивана Грозного была построена первая книгопечатня, а первопечатником стал Иван Фёдоров. Первая русская печатная книга - “Апостол” – была выпущена 1 марта 1564 года.

Вопросы

- В каком городе появилось книгопечатанье?

- Какой царь дал разрешение на книгопечатанье?

- Как называлась первая печатная книга?

V. Закрепление материала

     Викторина «Что мы знаем о книге?»

1. Когда и где была изобретена бумага?

( бумага изобретена во 2 веке до н. э. в Китае)

2. Где и кем была напечатана первая книга?

 ( В 15 веке, в Германии, Иоганном Гуттенбергом)

3. Назовите первопечатника  и первую печатную книгу России?

( Иван Федоров в середине 16 века, книга «Апостол») 

4.  Чем отличается и что общего между переплетом и обложкой?

( Одно и то же: «одевают» книжный блок. Отличаются материалом: переплет из толстого картона, обложка из мягкого)

5. Какая часть книги называется так же, как часть растения?

 ( Корешок, лист)

6. Как называется главный лист книги?

( Титульный)

7.  Что можно узнать из титульного листа?

( Фамилию автора, название книги, кому адресована книга, фамилию художника или переводчика, год издания книги и где её издали)

8.  Откуда пошло выражение «красная строка»?

( Раньше первую букву текста писали красной краской – киноварью)

9.  Что такое суперобложка?

(Бумажная обложка, в которой заключен переплет книги)

10.  Кто может дать толкование слова – форзац?

 ( Двойной лист бумаги, соединяющий крышку переплета с самой книгой)

11. Назовите названия произведений, которые представляют собой имена и фамилии?

(«Королева Марго», «Граф Монте-Кристо», «Две Дианы», «Асканио», «Дети капитана Гранта», «Анна Каренина», «Евгений Онегин», «Дубровский», «Борис Годунов». «Моцарт и Сальери»)

12.  Отгадай загадки:

 «Хорошо видит, а слепой? – неграмотный человек»,

 «Что на свете самое быстрое? – мысль»,

«Кто молчит, а всех людей учит? – книга».

13. Назовите пословицы, поговорки и высказывания о книге, в которых речь идет о чтении, книге, знаниях, уме, учении?

 (« Век живи, век учись», «Ум хорошо, а два лучше», «Ученье свет, а не ученье тьма», «С книгой поведешься – ума наберешься»

VIII. Рефлексия.

- Ребята, наше путешествие подошло к концу.

- Что было для вас интересным?

- Что вы узнали нового?

- Что пожелаете друг другу?

Подведение итогов. Награждение активных участников.

    Пусть книга всегда зовёт вас к серьёзности и глубокой душевной работе, научит вас быть добрыми, умными, хорошими и успешными людьми.

   Знакомство с библиотекой!

Библиотекарь: Здравствуйте ребята! Сегодня мы с вами проведем экскурсию в необычное помещение. Что же это за помещение? Как называется это помещение вы узнаете отгадав загадку:

         Снаружи смотришь дом как дом.

         Но нет жильцов обычных в нем.

         В нем книги интересные стоят

                                        рядами тесными.        

         На полках вдоль стены

         Вместились сказки старины.

         И Черномор, и царь Гвидон,

         И добрый дед Мазай…

         Как называется этот дом?

                      Дети: Библиотека.

Библиотекарь: Правильно! Это помещение называется

                           библиотека. Ребята, а вы знаете кто здесь живет?

                           Отгадайте загадки:

                           Белое поле, черное семя,

                           Кто его сеет, тот и умнее.

                                                          (книга)

Хоть не шляпа, а с полями,

Не цветок а с корешком,

Разговаривает с нами ,

Терпеливым языком.

                                    (книга)

                                                   Говорит она беззвучно,

                                                   А понятно и нескучно,

                                                   Ты беседуй чаще с ней –

                                                   Станешь в четверо умней.

                                                                                         (книга)

Библиотекарь: Вы правильно отгадали загадки.   Главными жителями библиотеки являются книги.

         Слово библиотека – очень древнее и обозначает: «библио» - книга; «тека» - хранилище.

                             В одиночестве, в покое

                             Дремлют книжные герои

                             На страницах книг своих.

                             Пробудите к жизни их!

                             Что им маяться от скуки?

                             Вам, друзья, и книги в руки –

                             Пусть герои оживут.

Библиотекарь: Книги в библиотеках не только хранятся – их выдают для чтения на дом.

         В библиотеках есть свои хозяйки – это библиотекари. Они всегда помогут вам выбрать книгу. Не стесняйтесь обращаться к ним. А хозяйку школьной библиотеки зовут…

 Дети: Наталья Викторовна.

Библиотекарь: Молодцы!

Библиотекарь: В библиотеку приходят гости – читатели. Это дети, которые дружат с книгами и любят читать.

                Нам с нею расти и дружить,

                Она задает нам задачи

                И учит, как думать и жить.

                В библиотеке столько книг!

                Внимательно всмотрись –

                Здесь тысячи друзей твоих

                На полку улеглись!

                Стоят на полках и молчат,

                Затронешь - вмиг заговорят,

                Расскажут вам про все на свете.

                Дружите крепко сними, дети!

Библиотекарь: У всех читателей в библиотеке есть свой паспорт – читательский формуляр (показать), в формуляре читателя записывают книги, которые вы выбрали для чтения. Выбирать книги для чтения можно на абонементе и в читальном зале.

Абонемент – это отдел библиотеки, где читатели берут книги для чтения дома. Книги стоят на полках – стеллажах. Каждая книга имеет свое место. Ребята, когда вы будете выбирать книги, будьте аккуратны. Не переставляйте книги!

        Книги на абонементе выдают на 15 дней. Вы можете целых две недели читать, листать и рассматривать картинки. Но не забывайте вовремя возвращать книги в библиотеку, ведь и другие читатели хотят их прочитать.

Библиотекарь:    В библиотеках есть и    читальный зал. Можно прийти и почитать книгу, посмотреть картинки, полистать журналы.

        Книги из читального зала читают только в библиотеке.

Библиотекарь: Ребята, вы наверное уже знаете многих сказочных героев. Давайте проверим! Я буду загадывать вам загадки, а вы должны назвать героя, о котором идет речь.

 

 Подскажите, ребятишки,

   Из какой веселой книжки

   Появился наш герой?

   Был поленом, стал мальчишкой.

   Книжка-азбука под мышкой –

   Это очень хорошо,

   Даже очень хорошо!

       (Буратино. Толстой А. Золотой ключик или   приключения Буратино)

А теперь другого гостя

     Мы на выставку попросим.

     Для зверей и всякой птицы

     Он в лесу открыл больницу.

     Это каждый подтвердит,

     Кто же это?  (Айболит. Чуковский К. Айболит)

                 

                                           Что за зверь гуляет в сказке?

                                           Ус топорщит, щурит глазки,

                                           В шляпе, с саблею в руках.

                                           И в огромных сапогах.

                                   ( Кот в сапогах. Перро Ш. Кот в сапогах)

     Появилась девочка в чашечке цветка.

     И была та девочка чуть больше ноготка.

     В ореховой скорлупке девочка жила?

          (Дюймовочка. Андерсен Г.Х. Дюймовочка)

 Библиотекарь: Молодцы, ребята! Хорошо знаете книжных героев. Наша экскурсия подошла к концу. Сегодня вы узнали новые слова. Давайте их повторим.

   

  Сколько книжек – посмотрите!

  Здесь читай, домой бери…

  Не в кино, не в дискотеку

  Мы пришли в… (библиотеку)

                                                   

                                            Я читаю, ты читаешь.

                                            Он читает и они…

                                            Только крик и разговоры,

                                            Громкий смех запрещены:

                                            Здесь дружочек не вокзал,

                                            Здесь у нас… (читальный зал)

  Хорошо в читальном зале,

      Но сегодня мы устали,

          Нам бы на дом книгу взять,

             Не спеша ее читать…

                 Приятель мне кивнул в ответ:

                     Пойдем-ка на … (абонемент)

 Библиотекарь: Молодцы, ребята!  Ждем вас в гости.

. Библиотечный урок "На войне маленьких не бывает"

"И пред глазами сорок первый,

Внезапно прерванный войной,

Врагу навстречу шли резервы,

На Запад, часто сразу в бой!"

Ким Добкин

       В июне 1941 г. многое указывало на то, что Германия развернула подготовку к войне против Советского Союза. К границе подтягивались немецкие дивизии. О подготовке войны стало известно из донесений разведки. В частности, советский разведчик Рихард Зорге сообщил даже точный день вторжения и количество дивизий противника, которые будут заняты в операции.

        В этих тяжёлых условиях советское руководство стремилось не дать ни малейшего повода для начала войны. Оно даже разрешило «археологам» из Германии разыскивать «могилы солдат, погибших в годы Первой мировой войны». Под этим предлогом немецкие офицеры открыто изучали местность, намечали пути будущего вторжения.

13 июня 1941 г. было опубликовано знаменитое официальное заявление ТАСС. В нём опровергались «слухи о близости войны между СССР и Германией». Такие слухи распространяют «поджигатели войны», которые хотят поссорить две страны, говорилось в заявлении. На самом деле Германия «также неукоснительно, как и Советский Союз, соблюдает пакт о ненападении». Немецкая печать обошла это заявление полным молчанием. Министр пропаганды Германии Йозеф Геббельс записал в своём дневнике: «Сообщение ТАСС – проявление страха. Сталина охватывает дрожь перед грядущими событиями».

     На рассвете 22 июня, в один из самых длинных дней в году, Германия начала войну против Советского Союза. В 3 часа 30 минут части Красной армии были атакованы немецкими войсками на всём протяжении границы. В ранний предрассветный час 22 июня 1941 года ночные наряды и дозоры пограничников, которые охраняли западный государственный рубеж Советской страны, заметили странное небесное явление.  Там, впереди, за пограничной чертой, над захваченной гитлеровцами землей Польши, далеко, на западном крае чуть светлеющего предутреннего неба, среди уже потускневших звезд самой короткой летней ночи вдруг появились какие-то новые, невиданные звезды. Непривычно яркие и разноцветные, как огни фейерверка – то красные, то зеленые, – они не стояли неподвижно, но медленно и безостановочно плыли сюда, к востоку, прокладывая свой путь среди гаснущих ночных звезд.      Они усеяли собой весь горизонт, сколько видел глаз, и вместе с их появлением оттуда, с запада, донесся рокот множества моторов.

     Этот рокот быстро нарастал, заполняя собою все вокруг, и наконец разноцветные огоньки проплыли в небе над головой дозорных, пересекая невидимую линию воздушной границы.            Сотни германских самолетов с зажженными бортовыми огнями стремительно вторглись в воздушное пространство Советского Союза.

 И, прежде чем пограничники, охваченные внезапной зловещей тревогой, успели осознать смысл этого непонятного и дерзкого вторжения, предрассветная полумгла на западе озарилась мгновенно взблеснувшей зарницей, яростные вспышки взрывов, вздымающих к небу черные столбы земли, забушевали на первых метрах пограничной советской территории, и все потонуло в тяжком оглушительном грохоте, далеко сотрясающем землю. Тысячи германских орудий и минометов, скрытно сосредоточенных в последние дни у границы, открыли огонь по нашей пограничной полосе. Всегда настороженно-тихая линия государственного рубежа сразу превратилась в ревущую, огненную линию фронта...

      За четверо суток немецкие подвижные соединения, действуя на узких фронтах, прорвались в глубину до 250 км и достигли Западной Двины. Армейские корпуса находились в 100 – 150 км позади танковых.

     Краснознаменный Балтийский флот был вынужден оставить Лиепаю и Вентспилс. После этого оборона Рижского залива базировалась только на островах Сарема и Хиума, которые еще удерживались нашими войсками.  В итоге боевых действий с 22 июня по 9 июля войска Северо-Западного фронта не выполнили стоявших перед ними задач. Они оставили Прибалтику, понесли тяжелые потери и позволили врагу продвинуться до 500 км.

Начальный период войны закончился для нас тяжелым исходом. Вооруженные Силы понесли большие потери, главным образом в боевой технике, особенно в авиации и танках. Если перед войной западные приграничные округа располагали превосходством над противником в количестве танков и авиации, то к исходу начального периода войны это превосходство было утрачено. Тяжелый исход начального периода войны оказал всестороннее влияние на дальнейший ход Великой Отечественной войны.

Была достигнута полная внезапность нападения, и советские войска в приграничных районах оказались захваченными врасплох неожиданным ночным ударом врага. Германская авиация сумела в первые же часы войны уничтожить на аэродромах и в парках большую часть наших самолетов и танков. Поэтому господство в воздухе осталось за противником. Немецкие бомбардировщики непрерывно висели над отступающими колоннами наших войск, бомбили склады боеприпасов и горючего, наносили удары по городам и железнодорожным узлам, а быстрые "мессершмитты" носились над полевыми дорогами, преследуя даже небольшие группы бойцов, а то гоняясь и за одиночными пешеходами, бредущими на восток.

 На первый взгляд все шло по плану, разработанному в гитлеровской ставке. Точно, как было предусмотрено, танки Гудериана и Гота 27 июня встретились под Минском фашисты овладели столицей Белоруссии и отрезали часть наших войск. Через три недели после этого, 16 июля, передовые отряды германской армии вступили в Смоленск. Здесь и там отступающие с тяжелыми боями советские войска попадали в окружения, несли большие потери, и фронт откатывался все дальше на восток. Берлинская печать уже трубила победу, твердя, что Красная Армия уничтожена и в самое ближайшее время немецкие дивизии вступят в Москву.

      Но в эти же самые дни войны проявилось нечто вовсе не предусмотренное планами гитлеровского командования. Итоги первых боев и сражений, несмотря на успехи фашистских войск, невольно заставляли задумываться наиболее дальновидных германских генералов и офицеров. Война на Востоке оказалась совсем непохожей на войну на Западе. Противник здесь был иным, и его поведение опрокидывало все привычные представления немецких военачальников и их солдат.

      Это странное и необъяснимое упорство советских людей поражало и тревожило многих немецких полководцев. Во всех прежних походах на Западе, против кого бы ни сражались германские войска – будь то поляки или французы, англичане или греки, – они имели перед собой привычную линию фронта. По ту сторону этой линии был расстроенный, дезорганизованный отступлением противник, силы которого все больше слабели и которого лишь предстояло добить. Но все, что было позади, являлось уже прочно завоеванной, покоренной землей.

      Тут, в России, все было не так. Правда, по ту сторону линии фронта тоже были отступающие, терпящие поражение войска. Но вопреки тому, что обычно случалось во всех кампаниях на Западе, сила сопротивления этих войск не уменьшалась, а возрастала по мере отступления в глубь страны, несмотря на все тяжелые военные неудачи, которые выпали на их долю.

      На фронте с каждым днем крепло сопротивление Красной Армии. Вслед за упорными арьергардными боями в западных областях Белоруссии и на Березине противнику пришлось испытать первые сильные контрудары наших войск в долгой кровопролитной битве под Смоленском. Рядом с донесениями об одержанных победах, о захвате больших пространств советской земли, о быстром продвижении в глубь России на штабные столы как грозное и зловещее предвестие будущего ложились перед германскими генералами отчеты и сводки с цифрами огромных потерь, понесенных их войсками в этих первых боях, потерь, отнюдь не предусмотренных планами фашистского командования.

Формирование народного ополчения

Председатель ГКО призвал весь народ сплотиться перед лицом смертельной опасности и мобилизовать все силы на разгром врага. Сражаться до последней капли крови. При вынужденном отходе вывозить на восток оборудование заводов и фабрик, все ценное имущество, горючее, запасы продовольствия. Не оставлять врагу ни килограмма хлеба, ни литра бензина. Все, что невозможно вывезти, приказывалось уничтожить. Создавать на оккупированной территории партизанские отряды и подпольные группы, уничтожать оккупантов всеми средствами. К тому времени по инициативе москвичей и ленинградцев уже началось формирование народного ополчения. Сталин призвал и жителей других районов страны организовывать отряды ополченцев.

     Как известно, россияне не раз создавали народное ополчение для борьбы с иноземными захватчиками. Оно сыграло большую роль в ликвидации польско-шведской интервенции в начале XVII в. и в отражении наполеоновского нашествия в 1812 г. Движимые горячей любовью к Отечеству, желанием защищать его с оружием в руках, патриоты добровольно вступали в ряды ополчения. Летом 1941 г. в новых исторических условиях граждане Советской страны продолжили эту традицию, обратившись к проверенной временем форме всенародного участия в борьбе с иноземным врагом. Пример москвичей и ленинградцев был подхвачен по всей стране.

       Защита Брестской крепости

      Именно в эти черные, полные горечи дни отступления в наших войсках родилась легенда о Брестской крепости. Трудно сказать, где появилась она впервые, но, передаваемая из уст в уста, она вскоре прошла по всему тысячекилометровому фронту от Балтики до причерноморских степей.

     Неизвестно, как возникла эта легенда. То ли принесли ее с собой группы наших бойцов и командиров, пробиравшиеся из района Бреста по тылам немцев и потом пробившиеся через фронт. То ли рассказал об этом кто-нибудь из фашистов, захваченных в плен. Говорят, летчики нашей бомбардировочной авиации подтверждали, что Брестская крепость сражается. Отправляясь по ночам бомбить тыловые военные объекты противника, находившиеся на польской территории, и пролетая около Бреста, они видели внизу вспышки снарядных разрывов, дрожащий огонь стреляющих пулеметов и текучие струйки трассирующих пуль.

Брестская крепость – одна из 9 крепостей, возведенных в XIX в. для укрепления западной границы России. 1 июня 1836 г. началось строительство Цитадели. 26 апреля 1842 г. крепость вступила в число действующих крепостей Российской империи. С началом первой мировой войны крепость являлась базой снабжения русских войск. С 13 августа 1915 г. и до конца 1918 г. крепость была оккупирована кайзеровскими войсками.

3 марта 1918 г. в Белом дворце Цитадели был подписан Брестский мир между Советской Россией и Германией с ее союзниками Австро-Венгрией, Турцией, Болгарией. С 1921 г. по 1939 г. в Брестской крепости размещались части польской армии.

В 4 часа утра 22.6 был открыт ураганный огонь по казармам и по выходам из казарм в центральной части крепости, а также по мостам и входным воротам крепости и домам начсостава. Этот налет вызвал замешательство среди красноармейского состава, в то время как комсостав, подвергшийся нападению в своих квартирах, был частично уничтожен. Уцелевшая же часть комсостава не могла проникнуть в казармы из-за сильного заградительного огня...

Почти одновременно ожесточенные бои развернулись на всей территории крепости. С самого начала они приобрели характер обороны отдельных ее укреплений без единого штаба и командования, без связи и почти без взаимодействия между защитниками разных укреплений. Оборонявшихся возглавили командиры и политработники, в ряде случаев – принявшие на себя командование рядовые бойцы.

     Однако расчет врага на внезапность не оправдался; оборонительными боями, контратаками советские воины сковали силы противника, нанесли ему большие потери. Поздно вечером немецкое командование решило оттянуть из крепостных укреплений свою пехоту, создать за внешними валами блокадную линию, чтобы утром 23 июня вновь с артобстрела и бомбардировки начать штурм крепости.

     Бои в крепости приняли ожесточенный, затяжной характер, которого враг никак не ожидал. Упорное героическое сопротивление советских воинов встретили немецко-фашистские захватчики на территории каждого крепостного укрепления.

В результате кровопролитных боев и понесенных потерь оборона крепости распалась на ряд изолированных очагов сопротивления. До 12 июля в Восточном форту продолжала сражаться небольшая группа бойцов во главе с Гавриловым, позже, вырвавшись из форта,- в капонире за внешним валом укрепления. Тяжело раненные Гаврилов и секретарь комсомольского бюро 98-го отдельного противотанкового артиллерийского дивизиона, заместитель политрука Г.Д. Деревянко 23 июля попали в плен. Но и позже 20-х чисел июля в крепости продолжали сражаться советские воины.

 Последние дни борьбы овеяны легендами. К этим дням относятся надписи, оставленные на стенах крепости ее защитниками: "Умрем, но из крепости не уйдем", "Я умираю, но не сдаюсь. Прощай, Родина. 20.07.41 г.". Ни одно из знамен воинских частей, сражавшихся в крепости, не досталось врагу. Знамя 393-го отдельного артиллерийского дивизиона закопали в Восточном форту старший сержант Р.К. Семенюк, рядовые И.Д. Фольварков и Тарасов. 26.09.1956 года оно было откопано Семенюком.

Оборона Брестской крепости явилась выдающимся примером исключительной стойкости и мужества советских воинов. Это был поистине легендарный подвиг сынов народа, безгранично любивших свою Родину, отдавших за неё жизнь. В память о подвиге героев Брестской крепости 8 мая 1965 ей присвоено почётное звание «Крепость-герой» с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда».

Партизанская война

"Мы в походе не спим недели,

Извелись от гнилой воды;

Наши волосы поседели

От своей и чужой беды."

А. Сурков

     Важнейшей составной частью борьбы советского народа против гитлеровской Германии в годы Великой Отечественной войны явилось партизанское движение, которое было наиболее активной формой участия широких народных масс на временно оккупированной советской территории в борьбе с врагом.

   На оккупированной территории был установлен «новый порядок» – режим насилия и кровавого террора, призванный увековечить германское господство и превратить захваченные земли в аграрно-сырьевой придаток германских монополий. Все это встретило ожесточенное сопротивление у большинства населения, проживавшего на оккупированной территории, которое поднялось на борьбу.

      Это было поистине всенародное движение, порожденное справедливым характером войны, стремлением защитить честь и независимость Родины. Вот почему в программе борьбы с немецко-фашистскими захватчиками столь важное место отводилось и партизанскому движению в оккупированных врагом районах. Партия призывала оставшихся в тылу врага советских людей создавать партизанские отряды и диверсионные группы, разжигать партизанскую войну всюду и везде, взрывать мосты, портить телеграфную и телефонную связь противника, поджигать склады, создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников, преследовать и уничтожать их на каждом шагу, срывать все их мероприятия.

Советские люди, оказавшиеся па территории, оккупированной врагом, а также бойцы, командиры и политработники Красной Армии и Флота, попавшие в окружение, вступили в борьбу с немецко-фашистскими оккупантами. Они всеми силами и средствами стремились помочь советским войскам, сражавшимся на фронте, оказывали сопротивление гитлеровцам.

Борьба советского народа против немецко-фашистских захватчиков на временно оккупированной территории Советского Союза стала составной частью Великой Отечественной войны. Она приобрела всенародный характер, став качественно новым явлением в истории борьбы против иноземных захватчиков. Самым важным из ее проявлений было партизанское движение в тылу врага. Благодаря действиям партизан у немецко-фашистских захватчиков в их тылу распространялось постоянное ощущение опасности и угрозы, что оказывало значительное моральное воздействие на гитлеровцев. И это была реальная опасность, поскольку боевые действия партизан наносили огромный урон живой силе и технике противника.

     Усиление партизанских действий на железных дорогах сразу же ощутили на себе оккупанты. В августе 1942 года они зарегистрировали почти 150 крушений эшелонов, в сентябре – 152, в октябре – 210, в ноябре – почти 240. Обычными стали нападения партизан на немецкие автоколонны. Шоссе, пересекавшие партизанские края и зоны, оказывались практически закрытыми для оккупантов. По многим дорогам перевозки были возможны только под усиленной охраной.

      Именно на 1943 год приходится пик действий советских партизан, чья борьба и вылилась во всенародное партизанское движение. Число его участников к концу 1943 года выросло до 250 тысяч вооруженных бойцов. В это время, например, белорусские партизаны контролировали почти 60% оккупированной территории республики (109 тыс. кв.км.), причем на площади 38 тыс. кв.км. оккупанты были полностью изгнаны. В 1943 году борьба советских партизан в тылу врага распространилась на Правобережную и Западную Украину и западные районы Белоруссии.

     В период массового изгнания фашистов из пределов СССР партизанские формирования решали еще одну важную задачу – спасали от угона в Германию население оккупированных районов, сохраняли народное добро от уничтожения и разграбления захватчиками. Они укрывали в лесах на контролируемых ими территориях сотни тысяч местных жителей, еще до прихода советских частей захватывали многие населенные пункты.

Бібліотечний урок «Шануймо великого Кобзаря»

Мета. Пробуджувати у дітей інтерес до читання книжок. Працювати над

           розвитком їх активного мовлення – виробляти в учнів уміння зв’язно

           висловлювати свої думки. Розвивати техніку читання, авторські

           здібності в декламуванні віршів. Виховувати в учнів любов до

          народного поета, бажання дорожити його ім’ям.

Обладнання. Портрет Т.Г.Шевченка на рушнику, платівки, презентація до

           уроку, книжкова виставка.

Хід уроку

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить ім’я великого поета Т.Г.Шевченка.

Народився Шевченко 9 березня 1814 року, недалеко від Канева, в селі Моринцях, що на Черкащині.

         Дитинство Тарасика було нещасливе, бо в 11 років  він залишився круглою сиротою. Тяжка праця на пана рано загнала в домовину Тарасових батьків. Але життя продовжується… «все робитиму: воду носитиму, дрова колотиму, в школі прибиратиму, тільки дозвольте в школі жити і учитись». Та дяк більше знущався з Тараса, ніж учив його. Він утік від нього, бо почув, що в сусідньому селі є дяк, який вміє малювати. Але і цей дяк вчити хлопчика не збирався. І знову пошуки роботи, найми, аби десь дістати шматочок хліба, якусь одежину. Повернувся Тарас до свого села, деякий час пас свиней у свого дядька, а пізніше – громадську череду. Саме цей епізод з дитинства малого Тараса і зобразив художник І.С.Їжакевич на картині «Тарас-пастух».

Сховається десь у бур’янах, малює і співає сумні пісні. Будучи пастухом, Тарасик завжди мав при собі зшиту з паперу маленьку книжечку, де малював і записував народні пісні.

         У 1838 році група друзів викупила Шевченка з неволі. До 24-річного віку він залишався кріпаком пана Енгельгарда.

         У 1847 році – арешт та 10 років на засланні. Заслання підірвало сили і здоров’я Шевченка. Поет мріяв про Україну, хотів оселитися в ній, писати, малювати. Та не пустили його до України, заарештували, наказали виїхати до Петербурга.

         Восени 1860 року він захворів, стан його здоров’я дедалі погіршувався. А 10 березня 1861 року перестало битися серце великого поета, художника, геніального Кобзаря.

         Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати його Заповіту?!

                   Як умру то поховайте, мене, на могилі

                   Серед степу широкого, на Вкраїні милій…

         А в травні того ж року перевезли прах Кобзаря до України. Поховали на Чернечій горі (нині Тарасовій), поблизу Канева.

         Шевченко прожив 47 років.

У 1840 році вийшла в світ збірка «Кобзар». Шевченків «Кобзар» - це біблія українського народу, це книга, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. В цьому році «Кобзарю» виповнилось 169 років. Олесь Гончар писав про це: «В цій невеликій книжці, що ім’я їй «Кобзар», клекоче ціле море горя народного, в ній – невольницький поклик до помсти й  прорив до свободи, і ніжна, чарівна краса української пісні». Ця мужня, чесна книга і сьогодні необхідна нам,  спадкоємцям Великого Кобзаря.

КОНКУРС НА КРАЩОГО ЧИТЦЯ ВІРШІВ Т. ШЕВЧЕНКА

- Перед початком конкурсу я пропоную вам послухати запис вірша «Ой діброво темний гаю» у виконанні артиста театру.

(Звучить запис вірша).

- Журі нашого конкурсу наші гості.

1. Реве та стогне Дніпр широкий.           

2. садок вишневий коло хати.                  

3. Вітер з гаєм розмовляє.                        

4. Тече вода з-під явора.                           

5. Світає.                                                     

6. Зоре моя вечірняя…                              

7. Зацвіла у лузі червона калина. 

- На вірші Т.Шевченка відомі композитори створювали музику, наприклад М.Лисенко «Садок вишневий коло хати…».

Зараз ви почуєте пісню на слова Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Намагайтеся уявити все те, що хотів передати автор словами і музиканти музикою.

Закрийте очі, розслабтеся, опустіть голови на парти.

 

У КАРТИННІЙ ГАЛЕРЕЇ

- Шевченко був не тільки  уславленим народним поетом а й талановитим художником.

                                               … куплю

                                      Паперу аркуш і зроблю

                            Маленьку книжечку. Хрестами

                            І візерунками з квітками

                            Кругом листочки обведу

                            Та й списую Сковороду.

- Так згадував поет свої найперші малюнки.

- Уявімо собі, що ми з вами знаходимось в залі музею картинної галереї Тараса Шевченка.

Пропоную поглянути на дошку, на цьому кадрі ви бачите автопортрет Шевченка. Автопортрет – це робота виконана самим автором із самого себе. На ньому  Тарас зображений у 26-річному віці (портрет був створений у часи, коли поет нарешті вирвався на волю). У 24 роки завдяки  турботам митців К. Брюллова, В.Григоровича, О. Венеціанова та інш. Шевченко був викуплений з кріпацтва, він почав навчатися малярства в  Академії, в Петербурзі. За своє життя Тарас Григорович створив близько 40 автопортретів.

         На цьому автопортреті він сидить боком до глядача. Здається, що він до нас повернувся лише на мить, а потім знову порине у світ своєї творчості. На темнуватому тлі чітко вирізняється обличчя, високе світле чоло, проникливий погляд очей.

         Далі бачимо портрет Євгена Гребінки, Михайла Щепкіна. Шевченко малював і своїх друзів, вони допомагали викупити його з кріпацтва.

         Картина «Катерина»  написана до поеми Шевченка. Тема жінки-матері є провідною у його творчості. Художник намагався, щоб картина була ясною та зрозумілою, пробуджувала співчуття. Ми бачимо жінку з задумливим поглядом, ніжну, вродливу, як точно зміг він передати всі переживання жінки.

         Далі ви бачите картину «Циганка-гадалка» (циганка, яка гадає українській дівчині). Ця картина повторення однойменної авторської картини, яка не збереглася. За цю картину Шевченко отримав в Академії мистецтв серебряну медаль.

         Шевченкові довелося бути в різних місцях в Сибірі, в Кос-Аралі, в Полтаві, в Києві. І де б він не був не залишав малювання. Коли Шевченка відправили у заслання до Сибіру з забороною писати і малювати, з’явилася «захалявна» книжечка. Для такої творчої людини, як Шевченко, ця заборона була найгіршою карою, з якою він ніяк не міг змиритися. І ось, поки ніхто не бачив, він малював, творив, на маленьких клаптиках паперу, які зібрав докупи, А щоб ніхто її не знайшов і не побачив, ховав у халяві високих солдатських чобіт.

         Шевченко чудово малював картини природи. А також монастирі, костьоли, лаври.

         Ми з вами переглянули лише маленьку частинку всіх картин, які намалював Т.Шевченко. За своє життя він створив не менш як 200 зразків картин.

ТВОРЧА  РОБОТА

«Склади прислів’я».

Шевченко Тарас наче…                                          зорі.

Шевченкові твори сяють мов…                             сонце для нас.

Шевченків «Кобзар» - то для народу…                 не забудем.

Ми Шевченка славить будем і ніколи…                 великий дар.

КОНКУРС РОЗУМНИКІВ

«Чи знаю я твори Т.Шевченка»

1.  … додолу верби гне високі,

          горами хвилі підійма.

                                      (Реве та стогне…)

2. Поклала мати коло хати

    маленьких діточок своїх.

                                      (Садок вишневий…)

3.   … пливе човен по Дунаю

           один за водою.

                                      (Вітер з гаєм розмовляє)

4.  Стоять собі, мов сторожа

     розмовляють з полем.

                                      (Світає)

5. Землю убрану весною

    Вранці зустрічають …

                                      (Встала й весна)

6. Як умру, то поховайте

    Мене на могилі.

                                      (Заповіт)

7. Хлюпочуться качаточка поміж осокою.

                                      (Тече вода із-за гаю)

8. Пташечка зраділа і защебетала.

                                      (Зацвіла у лузі червона калина)

9. Як у Дніпра веселочка воду позичає…

                                      (Зоре моя вечірняя)

- Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять. Іменем Шевченка названо вулиці, театри. Національний університет а Києві носить його ім’я. На майданах міст та сіл споруджено пам’ятники поетові. І в нашому селі є вулиця, яка носить ім’я великого Кобзаря.

         - Хто з наших учнів живе на цій вулиці.

         - На уроці ви збагатили свої знання.

         - Що нового ви дізналися про Шевченка?

         - Сьогодні ми весь урок розмовляли про Шевченка мандрували його поетичними стежинами, поринали у дива мистецької палітри. Видатні поети ніколи не залишають нас . Вони відходять у безсмертя.

         - Не  забувайте, діти, великого Кобзаря, читайте його твори, вчіть напам’ять, навчайте менших.

         - А на закінчення уроку давайте вивчимо наказ поета:

                            Не цурайтесь того слова,

                            Що мати співала,

                            Як малого сповивала,

                            З малим розмовляла.

         - А яке ж те слово? Що мав на увазі Т.Шевченко?  (рідна мова).

Хотілося б завершити бібліотечний урок словами Павла Грабовського: «Твори    Шевченка завжди лишаться  для нас джерелом світлих дум і гуманних  почуттів і в цьому їх велике загальнолюдське значення». Отже читайте Шевченка бо там отворені вам найкращі скарби українського народу.